неділя, 31 січня 2016 р.

Українська мова в Канаді

      Ведучи бесіду про Канаду, як серед канадських українців так і серед у українців в Україні не раз доводилося чути висловлювання про потужний внесок українців–емігрантів у всі сфери суспільного життя Канади. Висловлювалася навіть думка, що колись була ідея впровадження української мови десь на провінційному рівні.
       Саме з цієї причини я вирішив принаймні для себе вияснити: яка реальна картина з українською мовою в Канаді. З цією метою я підняв перепис населення, слава Богу тут можна майже все знайти у Інтернеті. У 2011 році в Канаді проживало 1 209 090 осіб з повним або частковим українським походженням, українську вважали рідною мовою 111 540 жителів Канади, посідаючи 20 місце серед мов Канади. А ну, подумав я, порівняю ці дані з росіянами: осіб російського походження – 500 600; вказали, що російська мова рідна -164 330 і це 16 місце серед мов Канади. Як бачимо, насправді в Канаді кількість російськомовних громадян переважає україномовних на 47%, притому що осіб українського походження в Канаді в 2.2 рази більше, ніж російського.
       За декілька років проживання у Канаді я підмітив таку закономірність: у дуже великої кількості моїх знайомих і зовсім незнайомих (просто шляхи перетнулися на вулиці) українців-емігрантів діти говорять до батьків англійською, в той час коли батьки продовжують звертатися до дітей українською. І таких мабуть чи не більшість. Серед росіян – таких не так багато, а серед росіян моїх особистих знайомих я не знаю жодної сім’ї, де б діти зверталися до батьків англійською.
       Згадалося моє дитинство, яке проходило в чисто україномовному місті Західної України - Тернополі. Я ходив до української школи, але мої сусіди, такі самі українці як і я цілком добровільно віддавали своїх дітей до російської школи, мотивуючи, що такий вибір дасть їм значно більше можливостей у їхньому майбутньому житті. Під час служби у радянській армії пригадую наших хлопців-українців, які писали додому листи батькам україномовним українцям російською мовою. А ще запам’ятався випадок у поїзді, де я зустрівся з одним дембелем, який їхав додому на Західну Україну і постійно намагався розмовляти російською. Мене це шалено смішило, тому що значна частина слів в його мові були українськими, але він їх навмання прилаштовував до його вишуканої (як йому видавалося) «російської»...
        Коли я вже був готовий опублікувати це моє коротке повідомлення, я подумав, а чи немає в переписі населення часом даних, якою мовою люди спілкуються у сім’ях. Виявляється є! Українська мова спілкування у сім’ї 25 565, російська мова – 109 735. А це значить, що тільки 2 особи розмовляють в сім’ї українською з 10 тих, які вказали, що їхня рідна мова українська. Російською ж мовою в сім’ї розмовляють 7 осіб з 10, які вказали, що їхня рідна мова – російська.
        Ось таке невеличке дослідження показує, що українці Канади достатньо швидко переходять на англійську. В Канаді вже не можна говорити про валуєвські циркуляри і аргумент, який часто можна було почути: "Це тому, що російська мова дуже схожа на українську" тут вже не спрацьовує, так як англійська мова на українську зовсім не схожа. 

четвер, 28 січня 2016 р.

Чи реальна в Україні двомовність?

      Дуже часото в ЗМІ і на телебаченні ми чуємо і від журналістів, і від політиків, та і від людей, що в Україні існує реальна двомовність: кожен громадянин вміє вільно висловлюватися українською і російською мовами.
      Але чи це так?
    На Західній Україні це найчастіше так. Якщо до людини звернутися російською західний українець спробує відповісти російською.
     В той же час на сході України, якщо запитати українською мовою мешканець сходу на українську мову не перейде. Він і далі буде говорити російською. Якось я завітав у Київ і довелося мені відвідати ряд міністерств і посольство США. В жодному міністерстві ніхто не схотів перейти на українську, а от комерційний відділ посольства США приємно вразив. Молода співробітниця чудово розмовляла українською. Я їй і зробив комплімент, кажучи, що геть не сподівався, що зі мною у посольстві США поговорять українською. Нащо вона вибачалася, кажучи, що є корінною москвичкою, тільки пів року працює в посольстві і може її мова ще не настільки досконала...
      Моя мати з Західної України, зате батько зі Східної і я дуже люблю східний акцент української мови. Як чую цю вимову – людина стає мені майже родичем. І от одного разу довелося мені заїхати у Черкаси. Куди не заходив - всі вперто зі мною говорили російською. Черкаська російська – це треба чути! І ось вже наприкінці свого перебування там я зайшов у вареничну, бо полюбляю не тільки вимову, але і полтавські вареники. Обслуговував мене молодий хлопчина і звісно ж говорив черкаською російською. Я чотири рази просив його різними варіантами – будьласка відповідайте мені українською. На закінчення – на п’ятий його прихід - він розродився декількома фразами милою моєму серцю східною говіркою...
      В школах України державна українська мова вивчається в обов’язковому порядку, і випускники ще декілька років можуть щось відповісти нею, але в подальшому не використовуючи її, навик мовлення забувається. Крім того, ще з часів Радянського Союзу російська мова була у привілейованому становищі і фактично такою і залишається. Достатньо було подивитися декілька епізодів з засідання РНБО, щоб зрозуміти – у нас керівництво держави українською мовою не розмовляє.
     І останнє спостереження вже з Канади. Особливістю цієї країни є дуже розвинена мережа соціальних служб. Поляки можуть піти у службу, де їм буде надана допомога і навіть супровід польською, росіянам – російською. А українці? Є декілька і українських соціальних служб. Однак, більше половини новоприбулих емігрантів з України розмовляють російською! і швидше підуть у російські служби, ніж в українські. Таким чином кількість українських служб за відсутності клієнтів може зменшиться. Як не сумно констатувати, але деякі керівники українських соціальних служб подумують про прийняття російської мови, як робочої у цих канадських організаціях.
     Місто Торонто славиться на всю Північну Америку тим, що тут відбуваються найбільші і найчисельніші українські фестивалі. Але що почало мені кидатися в очі – все частіше чується на цих фестивалях російська мова. Російськомовні українці, відчуваючи себе таки українцями, приходять на ці фестивалі, але як і в Україні, так уже і в Канаді не збираються напружуватися і говорити українською. Вони сто відсотково переконані, що всі і так розуміють російську. Так що і в Торонто на цих фестивалях вже зараз з’явився мікс і зовсім не важко спрогнозувати, як будуть виглядати ці фестивалі з відходом старої генерації...

        Ось така у нас двомовність.

середа, 27 січня 2016 р.

Суржик

       Чи не щороку в США, Канаді, Великобританії та і у багатьох інших країнах світу видаються тлумачні словники англійської чи інших мов. Виникає резонне питання: а для чого це робити щороку? Видали гарний словник і можна користуватися сотню-другу років. Та насправді, мова – живий організм. Вона змінюється. За рік, зокрема, в англійській мові, з’являються сотні, а то і тисячі нових слів. Тлумачний словник для того й потрібний, щоб людина, яка вперше почула нове слово чи натрапила на нього в тексті відшукала його значення і зрозуміла, яку інформацію хотів донести автор книги до читача, журналіст до слухача чи глядача, а чи просто перехожий на вулиці до свого співрозмовника.
       Тепер уявімо собі, коли в Україну попадає іноземець, який по тій чи іншій причині вивчив українську мову і захотів поспілкуватися на вулицях міст. Відразу ж відкинемо той фактор, що більшість відповідей він отримає російською мовою, так як російськомовні, незважаючи на задекларовану двомовність на запитання українською, відповідати українською не будуть. Але уявімо, що в кінці кінців він таки почне розмовляти з кимось українською. Можна легко передбачити, що співрозмовник буде відповідати йому суржиком (часом діалектною мовою), а іноземець з суржиком не знайомий.
        Тут дехто може заявити, що для розуміння суржика достатньо знати ще й російську, але це не зовсім так. Без сумніву, ряд слів можна знайти в російському тлумачному словнику, якщо їх правопис відповідає нормам російської мови (треба ще і цей правипис знати), наприклад, вообще, жизнь, поразило, настоящий. Але ряд слів таких, зокрема, як канєшно, січас, пошуткувать, невдобно, больний, нада - не є нормою і в російській мові. Треба віддати належне креативним українцям, які в Інтернеті вже помістили декілька онлайн словників суржика.
        Знаючи цю ситуацію з українською мовою в Україні, мені декілька разів доводилося готувати представників діаспори до поїздки в Україну і знайомити їх з суржком та нецензурною лексикою. В той же час більшість ентузіастів, які вивчали українську мову за кордоном і їхали в Україну з такими нюансами, як правило, були не обізнані. Ще ті, хто попали на Західну Україну, виявилися трохи у кращому становищі; через невеликий проміжок часу вони вивчили українську мову, хоча можливо і з діалектизмами. В набагато гіршому становища опинилися ті, хто потрапили на схід: вони зіткнулися з усім, описаним вище.        
          Важко сформулювати рекомендації щодо вирішення цієї ситуації, хоча один з напрямків її розв’язання може бути, наприклад, наповнення українських словників не тільки діалектизмами, а і суржиком. Хоча, з іншого боку, такий підхід, можливо, буде вести до консервації цього стану в мові і надалі.
     Значно більш раціональним мав би бути підхід - створення повністю україномовного телевізійного каналу (без двомовності/мовної шизофренії/квот), щоб не сприяти виникненню нових слів-покручів, які будуть поповнювати і без того достатньо великий словник суржика. Іноземці та представники діаспори, які б мали на меті вивчення чи вдосконалення в українській мові могли б його використовувати для покращення мовних навичок, тому що існуючі телевізійні канали, на жаль, використовувати з такою метою практично неможливо: зараз український контент на центральних каналах в Україні нижче 25 відсотків, а в Новорічну ніч 2016 року взагалі встановив рекорд – лише 4%.

пʼятниця, 22 січня 2016 р.

До питання соборності

       (Перенесено з блогу http://russmirukr.blogspot.com/2016/01/blog-post_22.html від 22 січня 2016 року.)

        Поняттю збирання етнічних земель в єдину державу відповідає термін соборність. Соборна країна, це країна, яка населена представниками однієї нації і ніде інше представники цієї нації більше не проживають. Прикладом такої країни може бути Польща, яка заселена майже виключно поляками і інших територій заселених компактно проживаючими поляками більше майже ніде немає.

         Тепер розглянемо ситуацію з Україною, на території якої проживають громадяни України – україняни (англ. Ukrainians), серед яких можна виділити три основні групи населення – українці, україніти і імперці (Таблиця 1).


1. Соборність очима українця

              На початку минулого століття українська соборна держава розумілася як держава, яка об’єднувала б усі без виключення українські етнічні землі. Основна потреба в соборності - захист і забезпечення мовно-культурних прав населення, яке розмовляє українською мовою і є носіями української культури (Мапа 1). Самі українці щодо соборності поділяються на традиційників і реалістів.

     1. Українці-традиційники (їм ще можна було б дати назву псевдо-соборники) сприймають праці теоретиків націоналізму, як святі книги, які завжди правильні і незмінні, так начебто за останніх 100 років геть нічого не змінилося, та продовжують і далі повторяти мантру про об’єднання етнічних земель. Однак, на превеликий жаль, на тих територіях, які колись мали б увійти до складу України, зараз вже майже нічого українського не залишилося. На сьогоднішіній день там проживають люди, які не володіють українською мовою і не є носіями української культури. 

       2. Українці-реалісти (або фактичні соборники) добре усвідомлюють новітню ситуацію і вважають недоцільним збирання неіснуючих українських земель, коли задля збереження української мови і культури слід боротися за виключення зі складу України територій, на яких проживає переважна більшість неукраїнського населення. Зокрема, Крим та окуповані території Донецької і Луганської областей ані мовно, ані культурно не є частиною української соборної території сьогодні (Мапа 2); в даний час там знищуються залишки українства, українська символіка та українські назви, закриваються українські школи.


2. Соборність очима україніта

       Оскільки в українітів ще до кінця не сформована ідентичність, то відповідно і щодо соборності у них немає чітко вираженого бачення. Звичайно, вони б могли захищати російськомовне населення кругом у світі на кшталт російських імперіалістів. Однак на ділі, найчастіше вони перехоплюють ідею соборності від українців-традиційників і точно так само як і вони заявляють про бажання приєднати колишні українські етнічні території до України, де колись проживали українці, а зараз проживають їх нащадки. В розумінні соборності українітами не йдеться про захист і забезпечення мовно-культурних прав населення. Питання мови, культури, традицій вони не піднімають. Їхня «соборність» не несе культурного підтексту і є по суті територіальними претензіями, які лише артикулюються, як етнічні. З огляду на це україніти виглядають такими собі новітніми українітськими експансіоністами.


3. Соборність очима імперця

       Представників третьої групи мешканців України – імперців, сама концепція соборності дратує. Якщо і уявляють вони собі якось українську соборність, та позиціонують себе її категоричними противниками, та на практиці завжди діють як провідники російсько-імперської ідеології і культури. Згадаймо, Росія прийшла в Крим і на Донбас з лозунгом захисту російськомовного населення, що якраз і є яскравим проявом соборності російсько-імперського зразка. То ж імперці бажають не приєднання якихось територій до України, а приєднання України до Росії, новітнього возз’єднання у Велику Росію/Русь/Московію.


Додаток


Українці Україніти Імперці
Мова
· розмовляють або намагаються розмовляти українською;
· посилають дітей до української школи (принципова позиція);
· вважають, що українська мова має бути єдиною державною мовою спілкування в Україні;
· підтримують розвиток української мови і її вживання;
· виступають проти мовної шизофренії (двомовності) на радіо, телебаченні, та у інших засобах масової інформації
· розмовляють російською або білінгви;
· вважають, що немає різниці українською чи російською спілкуються люди в Україні;
· не бачать нічого поганого в двомовності у ЗМІ
· розуміють і приймають те, що державною мовою в Україні повинна українська мова, хоча можуть підтримувати ідею російської як другої офіційної чи регіональної мови
· розмовляють виключно російською (часто української майже не знають, хоча трапляються і білінгви);
· вважають, що саме російська мова має бути мовою спілкування між людьми в Україні;
· відкидають ідею української мови як державної
Релігія
· відвідують або підтримують українські церкви (УГКЦ, УПЦ Київського Патріархату, УАПЦ);
· якщо відвідують УПЦ (Російського Патріархату), то очікують на відділення від РПЦ і підтримують створення незалежної Української Церкви;
· часто підтримують ідею створення єдиної Української Помістної Церкви
· відвідують або підтримують Українську Православну Церкву (фактичну Росіійську Православну Церкву), часто аргументуючи це її канонічністю
 · відвідують або підтримують Українську Православну Церкву (фактично Російську), часто аргументуючи це її канонічністю;
· Вважають, що в Україна повинна існувати тільки одна церква - Російська Православна;
· цінують російсько православні «скрєпи».
Історія
· знають і шанують справжню (невикривлену російсько-імперською пропагандою) українську історію, національних героїв і національні реліквії;
· якщо з тих чи інших причин не мають належної інформації про справжню історію України, то намагаються активно долати прогалину в цій сфері.
· не знають справжньої історії України, її героїв, національних реліквій;
· краще знають російську і радянську історію і часто вважають себе її продовжувачами;
· вважають за доцільне писати історію нової Української держави відштовхуючись від 1991 року (чи навіть 2013 року);
· вважають непринциповим пам’ять про минуле, особливо ОУН/УПА, Голодомор, УНР
· знають виключно російську і радянську імперську історію і вважають себе її продовжувачами;
· не визнають існування Української держави як такої, а те що відбувається зараз в Україні вважають тимчасовим недорозумінням;
· вважають бандерівців, ОУН/УПА ворогами імперії, повністю заперечують Голодомор, не визнають УНР/Директорію.
Символіка
· шанують українську національну символіку;
· ненавидять російську імперську і більшовицьку символіку;
· байдуже ставляться до російської символіки.
· нетерпимо ставляться до української національної символіки;
· шанують комуністичну, російську і російську імперську символіку, георгіївську (колорадську) стрічку, символіки ДНР і ЛНР.
Походження
· у більшості не має в роду російських предків
· часто зі змішаних шлюбів чи нащадки росіян;
· можуть бути і чистими українцями
· часто зі змішаних шлюбів, нащадки росіян чи росіяни;
· можуть бути і чистими українцями
Самоусвідомлення
· вважають себе українцями, мешканцями, громадянами і патріотами України - незалежної держави · вважають себе частиною «русскаво міра» (росіянами, совєцькими людьми), мешканцями України – частини, що тимчасово відділена від материнської Росії (Російської Імперії), яка рано чи пізно вернеться назад в Росію.
Взаємне ставлення
· толерантно і навіть співчутливо ставляться до українітів, вважаючи їх продуктами імперської і більшовицької пропаганди, яких можна ще виправити (переробити);
· ненавидять імперців.
· зневажливо, часто зверхньо ставляться до українців, вважаючи їх відсталими провінціалами, які розмовляють архаїчною (сільською) мовою, можуть насміхатися над українською мовою і культурою.
· зверхньо і дуже часто вороже і нетерпимо ставляться до українців, насміхаються над українською мовою і культурою;
· поблажливо, хоча буває і вороже ставляться до українітів, вважають, що їх можна навернути в правильне імперське русло;
· вороже ставляться до учасників АТО.
Ставлення до росіян
· недолюблюють росіян, вважають українців і росіян різними народами · толерантно ставляться до росіян, вважають українців і росіян братніми народами · часто вважають себе росіянами, або радянськими/совєцькими людьми
Ставлення військового конфлікту на Донбасі
· вважають цей конфлікт війною з Російською федерацією, яка здійснила віроломний акт агресії проти України. · вважають цей конфлікт виправленням історичного недорозуміння, війною за возз’єднання тимчасово відокремленої частини імперії/СРСР - України з материнською Російською державою, підтримують ДНР/ЛНР
Ставлення до Путіна
· вважають його диктатором, новим Гітлєром (Сталіном), загрозою для всього людства
· Вважають, що він захисник російськомовних, рярівник Росії, Російської Імперії, який піднімає велику країну з колін.
· Рятівник світу від засилля американців і європейців

Мапа 1


Мапа 2




       Примітка 1: Для читачів, які не дуже хочуть вникати в географію і які не люблять такого складного викладу матеріалу, як таблиці, всі ці речі свідомо помістив у кінці статті.

    Примітка 2: Лише у випадку соборної країни поняття націоналізм і патріотизм для пересічної людини означають те саме і виглядають якби синонімами (хоча насправді це зовсім так. Див. розділ Патріотизм - Націоналізм у моєму блозі http://ukrainiany.blogspot.ca/2015/12/blog-post.html ).




неділя, 10 січня 2016 р.

Київ – собіратєль зємєль русскіх?

             (Перенесено з блогу http://russmirukr.blogspot.com/2016/01/blog-post_10.html від 10 січня 2016 року.)
           Поняттю збирання етнічних українських земель в єдину українську державу відповідає термін соборність. І на початку минулого століття така українська соборна держава розумілася як держава, яка об’єднувала б усі без виключення українські етнічні землі. Основна потреба в соборності - захист і забезпечення мовно-культурних прав населення, яке розмовляє українською мовою і є носіями української культури.


       Сучасні українські псевдо соборники сприймають праці теоретиків націоналізму, як святі книги, які завжди правильні і незмінні, так, начебто за 100 років геть нічого не змінилося, і продовжують і далі повторяти мантру про об’єднання етнічних земель. Та на превеликий жаль, на тих територіях вже майже нічого українського не залишилося, зараз там проживають люди, які не володіють українською мовою і вже точно не є носіями української культури.
        На цій мапі подано мовну карту аккаунтів у мережі вк (Вконтакте). Червоний - переважають україномовні налаштування сторінки, синій - російськомовні налаштування сторінки. Більшість користувачів мереж - молодь, а значить таке наше майбутнє...

           Справжні ж, фактичні соборники добре усвідомлюють новітню ситуацію і розвернули вектор своєї діяльності з нереалістичного збирання неіснуючих українських земель до боротьби за виключення зі складу України територій, на яких проживає переважна більшість неукраїнського населення; тільки так можна зберегти українську мову і українську культуру. Зокрема, Крим, та окуповані території Донецької та Луганської областей ані мовно, ані культурно не є частиною української соборної території сьогодні; в даний час там знищується залишки українства, українська символіка та українські назви, закриваються українські школи.
            Проте, ситуація принципово змінюється, коли про соборність починають говорити україніти і їх ситуативні союзники щодо соборності - імперці! (http://ukrainiany.blogspot.com/2016/12/blog-post.html). В їхньому розумінні соборність – це захист і забезпечення мовно-культурних прав населення, яке розмовляє російською мовою. Тоді і претензії на колишні етнічні замлі вже не виглядають настільки нерозумними. Там зараз живуть такі самі російськомовні колишні українці. То чому б їх і не приєднати до Великої України-Русі?
          Зараз у соціальних мережах потужно розвернулася кампанія зі сторони Росії на замирення і прощення... До чого б це?
         Невже простимо, замиримося? А зважаючи на катастрофічну ситуацію в Росії-Московії, не за горами і її розпад, то може і у свій склад приймемо колишніх українців назад. А далі дивись може і колишніх «братів», та і всю Московію приєднаємо? Возродім Русь святую! (Але пам’ятаймо: Шоландія у свій час приєднала Англію. Хто зараз щось чув про шотландську мову?!!)

        Того і дивись: на часі постане лозунг «Кієв – собіратєль зємєль русскіх!» Все що й треба новітнім імперіалістам...

Русскій міръ і Україна

       (Перенесено з блогу http://russmirukr.blogspot.com/2016/01/blog-post.html від 10 січня 2016 року.)
      
   Складається враження, що «русскій міръ» почав собі підготовку бази для передислокації в Україну у зв'язку з катастрофічною і невипрАвною ситуацією в самій Росії-Московії. Причому для підготовки ґрунту задіяні, як україніти, про яких було сказано в попедньому блозі (http://ukrainiany.blogspot.com/2015/12/blog-post.html), так і ще одна група мешканців України, яку обійшли увагою і на якій більш детально зупинимося зараз.
      Отже в Новорічну ніч 2016 року з усією наглядністю була проведена масована культурна атака на українців. Україномовний контент в цю ніч побив усі антирекорди і склав 4% за підрахунками фахівців. Головний удар наніс флагман русскаво міра найбільш рейтинговий канал Інтер. Для кого ж він так старався? Хто ж є тією цільовою групою, яка потребує ностальгічних Голубих Вогників з кремлівськими і прокремлівськими акторами? Все це відбувалося задля третьої великої групи населення, яка проживає в Україні і відчуває себе частиною “русскаво імпєрскаво міра”. Назвемо їх імперцями.
       Щоб зрозуміти, хто вони такі давайте проаналізуємо їх риси в таблиці схожій до таблиці з попереднього блогу
  
Українці
Україніти
Імперці
Мова
· розмовляють або намагаються розмовляти українською;
· посилають дітей до української школи (принципова позиція);
· вважають, що українська мова має бути єдиною державною мовою спілкування в Україні;
· підтримують розвиток української мови і її вживання;
· виступають проти мовної шизофренії (двомовності) на радіо, телебаченні, та у інших засобах масової інформації
· розмовляють російською або білінгви;
· вважають, що немає різниці українською чи російською спілкуються люди в Україні;
· не бачать нічого поганого в двомовності у ЗМІ
· розуміють і приймають те, що державною мовою в Україні повинна українська мова, хоча можуть підтримувати ідею російської як другої офіційної чи регіональної мови
· розмовляють виключно російською (часто української майже не знають, хоча трапляються і білінгви);
· вважають, що саме російська мова має бути мовою спілкування між людьми в Україні;
· відкидають ідею української мови як державної
Релігія
· відвідують або підтримують українські церкви (УГКЦ, УПЦ Київського Патріархату, УАПЦ);
· якщо відвідують УПЦ (Російського Патріархату), то очікують на відділення від РПЦ і підтримують створення незалежної Української Церкви;
· часто підтримують ідею створення єдиної Української Помістної Церкви
· відвідують або підтримують Українську Православну Церкву (фактичну Росіійську Православну Церкву), часто аргументуючи це її канонічністю  · відвідують або підтримують Українську Православну Церкву (фактично Російську), часто аргументуючи це її канонічністю;
· Вважають, що в Україна повинна існувати тільки одна церква - Російська Православна;
· цінують російсько православні «скрєпи».
Історія
· знають і шанують справжню (невикривлену російсько-імперською пропагандою) українську історію, національних героїв і національні реліквії;
· якщо з тих чи інших причин не мають належної інформації про справжню історію України, то намагаються активно долати прогалину в цій сфері.
· не знають справжньої історії України, її героїв, національних реліквій;
· краще знають російську і радянську історію і часто вважають себе її продовжувачами;
· вважають за доцільне писати історію нової Української держави відштовхуючись від 1991 року (чи навіть 2013 року);
· вважають непринциповим пам’ять про минуле, особливо ОУН/УПА, Голодомор, УНР
· знають виключно російську і радянську імперську історію і вважають себе її продовжувачами;
· не визнають існування Української держави як такої, а те що відбувається зараз в Україні вважають тимчасовим недорозумінням;
· вважають бандерівців, ОУН/УПА ворогами імперії, повністю заперечують Голодомор, не визнають УНР/Директорію.
Символіка
· шанують українську національну символіку;
· ненавидять російську імперську і більшовицьку символіку;
· байдуже ставляться до російської символіки.
· нетерпимо ставляться до української національної символіки;
· шанують комуністичну, російську і російську імперську символіку, георгіївську (колорадську) стрічку, символіки ДНР і ЛНР.
Походження
· у більшості не має в роду російських предків · часто зі змішаних шлюбів чи нащадки росіян;
· можуть бути і чистими українцями
· часто зі змішаних шлюбів, нащадки росіян чи росіяни;
· можуть бути і чистими українцями
Самоусвідомлення
· вважають себе українцями, мешканцями, громадянами і патріотами України - незалежної держави · вважають себе частиною «русскаво міра» (росіянами, совєцькими людьми), мешканцями України – частини, що тимчасово відділена від материнської Росії (Російської Імперії), яка рано чи пізно вернеться назад в Росію.
Взаємне ставлення
· толерантно і навіть співчутливо ставляться до українітів, вважаючи їх продуктами імперської і більшовицької пропаганди, яких можна ще виправити (переробити);
· ненавидять імперців.
· зневажливо, часто зверхньо ставляться до українців, вважаючи їх відсталими провінціалами, які розмовляють архаїчною (сільською) мовою, можуть насміхатися над українською мовою і культурою. · зверхньо і дуже часто вороже і нетерпимо ставляться до українців, насміхаються над українською мовою і культурою;
· поблажливо, хоча буває і вороже ставляться до українітів, вважають, що їх можна навернути в правильне імперське русло;
· вороже ставляться до учасників АТО.
Ставлення до росіян
· недолюблюють росіян, вважають українців і росіян різними народами · толерантно ставляться до росіян, вважають українців і росіян братніми народами · часто вважають себе росіянами, або радянськими/совєцькими людьми
Ставлення військового конфлікту на Донбасі
· вважають цей конфлікт війною з Російською федерацією, яка здійснила віроломний акт агресії проти України. · вважають цей конфлікт виправленням історичного недорозуміння, війною за возз’єднання тимчасово відокремленої частини імперії/СРСР - України з материнською Російською державою, підтримують ДНР/ЛНР
Ставлення до Путіна
· вважають його диктатором, новим Гітлєром (Сталіном), загрозою для всього людства
· Вважають, що він захисник російськомовних, рярівник Росії, Російської Імперії, який піднімає велику країну з колін.
· Рятівник світу від засилля американців і європейців

      Повторимо ще раз: україніти ще не завершили процес своєї самоідентифікації, на їхнє становлення справляє великий вплив інформація (як з Росії, і як бачимо вже і з України, з каналу Інтер). Відсутність мовного бар’єру між ними і російською імперською пропагандистською машиною буде рекрутувати з їх лав нових імперців, солдатів чи гвинтиків «русскаво міра».
      Досить часто можна прочитати в Інтеренті, почути на радіо і телебаченні фразу: «мы тоже на Майдане стояли», «мы тоже защищали родину в АТО», «мы тоже имеем право разговаривать на родном языке». Справа в тому, що найчастіше з такими заявами виступають якраз не україніти, а замасковані під українітів імперці, які ні на Майдані, ні в АТО якраз і не були. На превеликий жаль за цією риторикою виявити приналежність людини чи то до українітів, чи то до імперців – неможливо. І ті і ті розмовляють російською. Вони проявляються у найближчому довірчому колі, а також у соціальних мережах своїми постами та колом друзів у тих же мережах.
       Що однозначно можна стверджувати - імперці і є тією п'ятою колоною російського імперіалізму і вони здійснюють свою деструктивну діяльність по розхитуванню і руйнуванню України, її інститутів. Більше того, імперці – потенційні сепаратисти і їх доволі багато в містах південної і східної України. 
       Паралельно з активізацією імперців, активізувалися і україніти, як у ЗМІ, так і в соціальних мережах. Ось, наприклад, два матеріали, які чітко знову демонструють насміхання над українцями, і взагалі українітський зміст.
           Наприклад, пародія на фільм Брат https://www.youtube.com/watch?v=63cdYYOKN5w, чи свіжий анекдот про Путіна https://durdom.in.ua/uk/main/anecdot/anecdot_id/27957.phtml .
     Як і завжди, має місце висміювання Путіна і українців, і жодного жарту щодо українітів, а також ... ніколи не висміюються імперці! Таке враження, що вони у нас в Україні не живуть...
       Беззуба мовно-ідеологічна політика Української держави призвела до того, що на даний момент відбувається поглиблення русифікації українців. Молоде покоління не має больового чуття проти зникнення української мови і культури; зараз для більшості молодих людей не принципово, якою мовою говорити. Фактично в Україні повністю підготоване мовне поле, де всі розуміють російську мову і відсутнє її несприйняття.
        Одночасно з цим в соціальних мережах з’явилися заклики зі сторони відомих росіян до замирення, взаємного пробачення, відновлення дружніх стосунків http://www.depo.ua/ukr/life/hto-namagaetsya-ob-ednati-ukrayinu-ta-rosiyu-09012016104300. З одного боку, це міг би бути такий собі рух знизу задля врегулювання українсько-російських відносин.
        Але чи не може це бути стратегією перетворення росіян-ворогів на росіян-друзів у свідомості мешканців України з метою заспокоєння українців перед можливим у недалекому майбутньому напливом переселенців з терплячої катастрофу і стрімко убожіючої Росії? Кожен рятується, як може і кожен, як може готує свій запасний аеродром...