субота, 5 листопада 2016 р.

Імперія не відпускає нас

Як я вже говорив у своєму попередньому блозі (http://ukrainiany.blogspot.com/2016/01/blog-post_28.html) — місто Торонто славиться на всю Північну Америку тим, що тут відбуваються найбільші і найчисельніші українські фестивалі. І що почало кидатися в очі – все частіше і частіше чується на цих фестивалях російська мова. І у цьому немає нічого дивного, тому що в остнанні роки з України прибуває більшість російськомовних емігрантів. Вони, відчуваючи себе таки українцями, приходять на ці фестивалі, але як і в Україні, так уже і в Канаді не збираються напружуватися і говорити українською. Вони сто відсотково переконані, що всі і так розуміють російську.


А що ж відбувається у менших, тісніших групах? Коли в невеликій групі українців з’являється російськомовний українець, то він найчастіше на українську не переходить, як він і не переходив в Україні, зате частина (буває і більша частина) його україномовних друзів у цій ситуації якраз переключаються на російську. І вже переважна більшість українців переходить на російську, коли у компанії з’являється росіянин чи інший емігрант з території колишнього СРСР, бо він вже точно нічого не розуміє українською і тут потрібно робити вибір — розмовляти англійською чи російською. Очевидно, що серед недавно прибулих з України, вибір буде на користь останньої. Таким чином, як не сумно констатувати, але дружні відносини в змішаних групах призводять до згортання вживання української мови в таких мікрогрупах. Дещо інша ситуація виникає, коли у групі з’являється особа, яка говорить англійською мовою. Люди можуть продовжувати спілкуватися українською, а цій людині сусід чи господар веде переклад основних моментів розмови. Так само до цієї людини можуть звертатися англійською мовою ті, хто володіють нею в достатній мірі, або українською і хтось із присутніх перекладає суть самого питання. Коли ж група складається з осіб народжених вже у Канаді чи США чи тих, хто переїхав сюди ще в дитинстві, спілкування часто іде українсько-англійським міксом і дуже часто повністю переходить на англійську при появі англомовного гостя.


Наступне спостереження стосується дітей, які виростають в сім’ях, що декларують себе двомовними, але спілкуються російською. Їхні батьки дійсно володіють українською, але позиція, “какая разніца, на каком язикє разґаварівать” веде також і до того, що для дітей батьки спеціально не шукають мультфільми, фільми чи телевізійні програми українською мовою. Як вони самі, так і їх діти майже 100 відсотково дивляться все російською чи в російському перекладі (я англомовне виношу за дужки). Таким чином чином в таких сім’ях виростають одномовні (російськомовні) діти. У той же час в україномовних сім’ях діти тією чи іншою мірою російську мову чують і розуміють у зв’язку з мовною шизофренією на українських телевізійних каналах і неможливістю часто-густо знайти український дубляж мультфільму чи фільму.


А як же відбувається спілкування між дітьми україномовних і російськомовних (двомовних) батьків. Часто діти російськомовних білінгвів зовсім не розуміють україномовних дітей і тут спектр реакцій буває самим різноманітним: від небажання гратися чи навіть припинення ігр у зв’язку з нерозумінням одними інших, переходом на спілкування російською чи з допомогою дитячого піджіну на основі російської мови, аж до спілкування англійською мовою для старших дітей чи дітей шкільного віку. Таким чином і в дитячих змішаних групах спостерігається витіснення української мови з процесу комунікації при появі одномовної російськомовної дитини.

Підсумовуючи можна констатувати наявність впливу “імперскава русскава міра” на українців навіть у Північній Америці. Як цьому опиратися? Кращого методу, висловленого Богданом Гаврилишиним напевно не існує...



середа, 26 жовтня 2016 р.

Пересічний українець: русскому міру - ТАК!

Пробігаючи стрічку новин і постів у фейсбуку частенько натрапляю на звинувачення влади у бездіяльності. Мовляв і війну війною не назвали, і олігархи все далі жирують, і реформи не проводяться, і ніяких перепон “русскому міру” влада не чинить, а він все наступає і наступає...

Якщо ще перші звинувачення мене не особливо дивують, бо у нас завжди було маса аматорів-критиканів, то ось репліки щодо “русского міра” починають мало-помало дратувати. І я скажу чому. За існуючими даними в Україні понад 80 відсотків населення покладаються у всьому на владу і вважають, що все повинна ця влада роботи, починаючи з того, що наводити порядок у їх під’їздах і прилеглих до будинків територій, аж до гідної відповіді тому ж таки “русскому міру”.

Так ось. Насправді пора вже і самому якось відповідати за стан справ. Не влада гадить в під’їздах, кидає недопалки і обгортки цукерок куди попало, обмальовує стіни і паркани, запльовує соняшниковим лушпинням і жуйками тротуари. За цим всім стоїть конкретний мешканець міста чи села, який залюбки критикує всіх і вся, небачачи себе винуватцем такого стану справ.

Те ж саме стосується і наступу “русского міра”. А що невже кожен відчув, що культурний мур міцніший за танки і гармати?

Може Україна геть кругом вже заговорила українською мовою? Кожен критикан і некритикан влади нею послуговується і вдома, і на роботі, і в громадських місцях. Може допоміг російськомовному сусіду перейти на українську? Та що там далеко ходити: може перестав перепощувати російськомовні матеріали, а може навіть почав перекладати важливі матеріали українською мовою, щоб люди більше читали саме українською?

А чи ви, друзі мої коли-небудь задумувалися над таким: чого це у Радянському Союзі писемність майже всіх народів була переведена на кирилицю? Правильно! Щоб легше відбувалася русифікація. І тому, ряд країн, як тільки-но вирвалися з імперії, відразу ж повернулися до своїх некириличних алфавітних ситем (Молдова, Туркменістан, Азербайджан). А українці будуть чекати і нарікати на владу: коли ж вона таки запровадить? Чи може вже хтось сам встановив бар’єр “русскому міру” і почав користуватися латинкою офіційною, неофіційною чи навіть своєю власною? Ворог-окупант геть зовсім збитий з пантелику — мало того, що українську не вгризе, а тут ще і латинкою написане — повний крах!


Наближаються важливі для кожного християнина свята: Миколая, Різдво... Українці і тут насолили “русскому міру”. Дивись вони разом з Західним світом ці свята святкують. Відірвалися від Московських попів і їхнього календаря. Які молодці! Чи може я щось переплутав?

На превеликий жаль, всі ті три пункти культурного кордону з окупантом, що згадані мною вище ідуть повністю в течії “русского міра”. Українці будуть ремствувати, хаяти той негідний “русский мір”, а самі так і далі будуть пливти з його плином навіть не намагаючись хоч якось вирватися з його міцних обійм. І тут, до речі, як і в питанні загаджених під’їздів і занедбаних прибудинкових територій все насправді залежить від самих людей, від кожної людини зокрема...


Так що, як це і не парадоксально, але на ділі українська відповідь “русскому міру” — ТАК...

понеділок, 3 жовтня 2016 р.

Щодо українського антисемітизму


Чесно кажучи, заява, на яку спромігся президент Ізраїлю мене дуже розчарувала. Відомо, що ОУН не була засуджена Нюрнбергським процесом як злочинна організація, і риторика президента виглядала нічуть не краще риторики пропагандиста доби пізнього СССР.

А тепер від загального до конкретного. Я ріс в сім'ї, де мої батьки (100% українці) ніколи не сказали жодного кривого слова про євреїв. І коли моя однокласниця раптом полетіла в Ізраїль мене це здивувало — я ніколи і не підозрював, що у мене в класі є люди різних національностей, а ця дівчинка ще й виявилася єврейкою. Ні, я знав, що є росіяни і вони ходять в російську школу і у нашому класі вони, як виявилося були, і в іншому. Натомість, мої сусіди по майданчику українці ходили в російську школу. Так ось саме після мого здивування з приводу від’їзду моєї однокласниці в Ізраїль моя мати нарешті розповіла мені про євреїв. Вона наголосила, що євреї насправді дуже хороші люди, і вони двічі врятували мого дідуся майбутнього греко-католицького священика від смерті в роки Першої Світової війни. Цю доброту мій дід пам'ятав завжди, тому вже під час Другої Світової передавав їжу євреям, яких вели фашисти повз його село по етапу. Більш того, мати, будучи ще маленькою дівчинкою, бачила, що дід переховував якихось людей. Від неї всі ці випадки приховували, але дитина є дитиною і вона часом бачила те, що їй і не належалося бачити. Частина з переховуваних були українські повстанці, але були й інші і вона підозрює, що це були євреї, більше того навіть можливо єврейські равини. Так що ставлення до євреїв у моїй сім’ї аж ніяк не назвеш антисемітським ...


Що цікаво, але історія мого діда мала неймовірне продовження. Якось перебуваючи на Флориді в місті Гейнсвіл, я з дружиною і дочкою зайшли в чисто англійський паб, де на стінах кругом британські, вони ж наші канадські королі і королеви, принци та принцеси. До нас підійшла офіціантка, а так як я полюбляю пробувати різні незвичайні місцеві види пива, то природно ми і розговорилися. І раптом вона питає: А ви звідки? Ну ми і відповідаємо, що із Західної України. І тут вона і каже: я хочу вам подякувати, тому що в роки Другої Світової війни мого діда-єврея десь під Львовом від смерті врятували українці. А я їй у відповідь: А я, в свою чергу, хочу двічі вам подякувати, тому що в роки Першої Світової війни, мого діда саме євреї двічі врятували від смерті. Людей в пабі було небагато, так як це була тільки 12 години дня і, відповідно, була можливість трохи поговорити. Словом, розлучалися ми з нею як близькі родичі. Досі зберігаю в душі дуже теплий спогад про ту коротку, але настільки пам'ятну зустріч...

субота, 30 липня 2016 р.

Де ж той покемон?

      Вже досить тривалий час вся інтерент спільнота і соціальні мережі тролять людей, які вийшли на лови покемонів...
     Дехто навіть сказав, що не треба ніяких прогресивних винаходів чи сучасних розробок, а знайди дурнів і дої їх...
     Але насправді не все так просто.
     Чи ж було щось подібне?
     А чому було. Воно і було, і є, і буде!
     Ніхто вже зараз особливо не насміхається над футбольними уболівальниками. У ряді країн, як наприклад, Португалії, Бразилії, Іспанії життя завмирає, коли увечері ідуть футбольні матчі. А згадаймо хокейний кубок Стенлі у Канаді і США, або чемпіонати з баскетболу, американському футболу, бейсболу. Всі кафе переповнені. Значна частина людей просто випадає з життя, спостерігаючи спортивні змагання...
      А мисливці, які годинами бродять щоб підстрелити когось, а рибалки? Перших, пам’ятаю років з 50 назад, називали буйно помішаними, а других тихо помішаними.
     Зараз – просто кажуть: та це ж таке у людей хобі.
    Ну і ближче до покемонів.
    Мені приємніше стало ходити на вулицю. Вулиця Дандас у Торонто мені почала чимось нагадувати набережну Ялти в Криму, чи Будву в Чорногорії, чи навіть Ніагара Фолз, коло Ніагарського водопаду. Люди і особливо молоді масово бродять з мобільниками і ловлять тих покемонів.
    А останній випадок мене змусив написати цю замітку.
    Декілька днів назад довелось мені з 8 години ранку сидіти і чекати на прийом до лікаря. Як завжди назначають прийом на визначену годину, але реально доводиться чекати часом годину, а у кращому випадку – пів.
    Так ось.
    Нас вже там зібралося 6 осіб різного віку. І що саме цікаве – всі, крім одної сонної дівчини ловили покемонів. І то, можливо, якби не сонливість і вона б брала у цьому участь. Бо її чоловік цілком успішно цим займався. Нам всім сильно повезло, бо точно за стіною знаходилася точка для набирання покемон-стопів. Хтось із присутніх кинув модуль – приваблювач тих покемонів, Телефони тільки попискували періодично у кожного. Це мені нагадувало рибалку в дуже доброму рибному місці. Такий азарт!!!
     А що ж це насправді. А ніщо інше, як наш пошуковий інстинкт. Наші предки займалися збиральництвом, мисливством, рибальством. Кажуть футбол – це ловіння зайця/кролика. Так що нічого дивног, в тому, що якісь талановиті програмісти взяли і придумали таку гру, що експлуатує наш інстинкт. Хіба тут гине якийсь звір, якого вбиває мисливець, чи риба, яку ловить рибалка? Ні.

     Так у чому тут проблема? Невже краще пасивно сидіти перед телевізором оглядаючи мильні опери/серіали, чи просиджуючи дивани, спостерігати, як 22 здорових хлопа ганяються за одним на всіх м’ячем?

понеділок, 1 лютого 2016 р.

Русифікація

            Українцям, які люблять свою українську мову, без сумніву хотілося б, щоб Україна була українською. Багато поколінь їх предків боролися за її незалежність і вважали, що як тільки Україна стане незалежною ніщо не буде на заваді для побудови омріяної країни. Але вже пройшло четверть століття, а української України як не було, так і немає. Більше того ситуація погіршується з кожним роком.
         Не раз доводилося зустрічатися з українцями, як в Україні, так і у діаспорі, яким здається, що в країні тривають саме позитивні процеси. Особливо присипляючи на них подіяли прапор, герб, гімн, державний статус української мови. Навіть, якщо вони вряди-годи виїзжають на якісь тематичні зустрічі, конференції їх коло спілкування обмежується собі подібними і це їх укріпляє у думці, що таки дійсно добре. Для них українська Україна успішно розбудовується...
           На підтвердження свого переконання вони часто наводять мапу перепису населення 2001 року, на якій в значній частині України українська мова є рідною.



          Та вони не беруть до уваги той фактор, що це все населення України і дуже значний внесок до цього зробили старші люди, які реально все ще розмовляють українською, та і зараз на вулиці 2016 рік.
            Як контраргумент для цих ура-українофілів можна навести іншу мапу – мапу установок української чи російської мов у соціальній мережі Вконтакті.

          Як відомо, мережею вконтакті користуються в основному люди віком до 28 років. Не важко передбачити, як буде виглядати мапа рідної мови через 30 років...
          Іншим вагомим (але і заспокоюючим) аргументом українці вважають державність української мови. І тут їм також можна достатньо легко заперечити: державність української мови в умовах сучасної України майже ніяк не впливає та стрімку русифікацію населення країни. А з огляду на те, що Україна задекларувала свій рух у напрямку Європи, з її європейськими і демократичними цінностями в короткочасній перспективі це призведе до збережання статусу-кво щодо поширення мов: ті хто розмовляють українською – будуть і далі продовжувати розмовляти українською, ті хто розмовляють російською – російською.
        Але у довготривалій перспективі, з віходом у вічність старших україномовних українців та зважаючи на вимогу забезпечення прав російськомовного населення на теренах України при масованій культурній інвазії російськомовного продукту з Росіської Федерації, рано чи пізно російська мова через етап регіональності може бути затвердженою другою офіційною мовою. А цього статусу їй буде цілком достатньо, щоб повністю витіснити з ужитку українську мову незважаючи на хоч який би ми їй статус не дали. Чи то державний, чи хоч божественний.
      І подібні випадки існують у світі, коли одна з державних мов на папері записана державною, а по суті знаходиться на грані вимирання.
           Яскравою ілюстрацією країни з такою двомовністю є Білорусь. Фільм «Живе Беларусь!» http://tfilm.me/28763-zhyve-belarus.html яскраво демонструє ставлення до громадян цієї країни, які розмовляють білоруською.
        Інший приклад - Ірландія. Як користуються ірландці своєю ірландською державною мовою показано у статті «Ірландська мова: мертва чи ще дихає?»  Рідко в якому місці ви зможете отримати сервісні послуги розмовляючи ірландською. Подібно до Ірландії, останнім часом і в Україні з’являється інформація в Інтернеті про складності в отриманні послуг громадянами України, які розмовляють українською.
     Одним з найпотужніших факторів русифікації в сучасній Україні є російсько-український мікс на телебаченні і радіо. У жодній країні світу немає подібної практики. Проте українці настільки звикли до цього, що вважають це цілком нормальним. Для збереження паритету мов була запропонована і впроваджена система квот, яка в кінцевому результаті показала свою повну неефективність: не дивлячись ні на що частка української мови в ефірі постійно знижується. Зараз у Верховній Раді існує ряд законопроектів щодо розв’язання цієї ситуації. Зокрема, пропонуються закони, згідно з якими, коли в передачі чи у фільмі українська мова становить більше якогось процента, то такий продукт буде вважатися україномовним. Шановні панове! І кого ми хочемо цим обманути? Якщо у фільмі є хоча б якась частина російською мовою, то для людини, яка цієї мови не знає, ця частина фільму буде незрозумілою.
           В соціальних мережах шириться рух за відмову від російської російськомовної відео і аудіо продукції. І це треба також. Але справа в тому, що зараз у самій Україні продукується величезна кількість саме російськомовного продукту, кількість якого напевно переважає кількість україномовного.
        Тому не треба винаходити велосипед. Дуже позитивний вплив на відродження ірландської мови справив ірландськомовний телевізійний канал TG4. В Канаді для франкомовних канадців є франкомовніканали, для англомовних - англомовні. І в Україні для україномовної аудиторії повинні бути україномовні канали, а для російськомовної – російськомовні. Тим більше, що у нас власники мають їх по декілька. Ось хай і визначаються – який з каналів буде україномовний, а який російськомовний.

       А поки ми будемо дурити себе, приймати окозамилюючі антиукраїнські закони русифікація тихою сапою буде тривати і далі. Хоча з нею, як мені виглядає зі сторони, всі майже змирилися і просто тихо дочікують того часу, коли українська мова залишиться в архівах музикальної спадщини ЮНЕСКО, де вже зараз є 15 500 українських пісень. Українці будуть гордитися цим фактом і при кожній зручній нагоді виголошувати: «Это наши предки создали эти прекрасные песни»!!!

неділя, 31 січня 2016 р.

Українська мова в Канаді

      Ведучи бесіду про Канаду, як серед канадських українців так і серед у українців в Україні не раз доводилося чути висловлювання про потужний внесок українців–емігрантів у всі сфери суспільного життя Канади. Висловлювалася навіть думка, що колись була ідея впровадження української мови десь на провінційному рівні.
       Саме з цієї причини я вирішив принаймні для себе вияснити: яка реальна картина з українською мовою в Канаді. З цією метою я підняв перепис населення, слава Богу тут можна майже все знайти у Інтернеті. У 2011 році в Канаді проживало 1 209 090 осіб з повним або частковим українським походженням, українську вважали рідною мовою 111 540 жителів Канади, посідаючи 20 місце серед мов Канади. А ну, подумав я, порівняю ці дані з росіянами: осіб російського походження – 500 600; вказали, що російська мова рідна -164 330 і це 16 місце серед мов Канади. Як бачимо, насправді в Канаді кількість російськомовних громадян переважає україномовних на 47%, притому що осіб українського походження в Канаді в 2.2 рази більше, ніж російського.
       За декілька років проживання у Канаді я підмітив таку закономірність: у дуже великої кількості моїх знайомих і зовсім незнайомих (просто шляхи перетнулися на вулиці) українців-емігрантів діти говорять до батьків англійською, в той час коли батьки продовжують звертатися до дітей українською. І таких мабуть чи не більшість. Серед росіян – таких не так багато, а серед росіян моїх особистих знайомих я не знаю жодної сім’ї, де б діти зверталися до батьків англійською.
       Згадалося моє дитинство, яке проходило в чисто україномовному місті Західної України - Тернополі. Я ходив до української школи, але мої сусіди, такі самі українці як і я цілком добровільно віддавали своїх дітей до російської школи, мотивуючи, що такий вибір дасть їм значно більше можливостей у їхньому майбутньому житті. Під час служби у радянській армії пригадую наших хлопців-українців, які писали додому листи батькам україномовним українцям російською мовою. А ще запам’ятався випадок у поїзді, де я зустрівся з одним дембелем, який їхав додому на Західну Україну і постійно намагався розмовляти російською. Мене це шалено смішило, тому що значна частина слів в його мові були українськими, але він їх навмання прилаштовував до його вишуканої (як йому видавалося) «російської»...
        Коли я вже був готовий опублікувати це моє коротке повідомлення, я подумав, а чи немає в переписі населення часом даних, якою мовою люди спілкуються у сім’ях. Виявляється є! Українська мова спілкування у сім’ї 25 565, російська мова – 109 735. А це значить, що тільки 2 особи розмовляють в сім’ї українською з 10 тих, які вказали, що їхня рідна мова українська. Російською ж мовою в сім’ї розмовляють 7 осіб з 10, які вказали, що їхня рідна мова – російська.
        Ось таке невеличке дослідження показує, що українці Канади достатньо швидко переходять на англійську. В Канаді вже не можна говорити про валуєвські циркуляри і аргумент, який часто можна було почути: "Це тому, що російська мова дуже схожа на українську" тут вже не спрацьовує, так як англійська мова на українську зовсім не схожа. 

четвер, 28 січня 2016 р.

Чи реальна в Україні двомовність?

      Дуже часото в ЗМІ і на телебаченні ми чуємо і від журналістів, і від політиків, та і від людей, що в Україні існує реальна двомовність: кожен громадянин вміє вільно висловлюватися українською і російською мовами.
      Але чи це так?
    На Західній Україні це найчастіше так. Якщо до людини звернутися російською західний українець спробує відповісти російською.
     В той же час на сході України, якщо запитати українською мовою мешканець сходу на українську мову не перейде. Він і далі буде говорити російською. Якось я завітав у Київ і довелося мені відвідати ряд міністерств і посольство США. В жодному міністерстві ніхто не схотів перейти на українську, а от комерційний відділ посольства США приємно вразив. Молода співробітниця чудово розмовляла українською. Я їй і зробив комплімент, кажучи, що геть не сподівався, що зі мною у посольстві США поговорять українською. Нащо вона вибачалася, кажучи, що є корінною москвичкою, тільки пів року працює в посольстві і може її мова ще не настільки досконала...
      Моя мати з Західної України, зате батько зі Східної і я дуже люблю східний акцент української мови. Як чую цю вимову – людина стає мені майже родичем. І от одного разу довелося мені заїхати у Черкаси. Куди не заходив - всі вперто зі мною говорили російською. Черкаська російська – це треба чути! І ось вже наприкінці свого перебування там я зайшов у вареничну, бо полюбляю не тільки вимову, але і полтавські вареники. Обслуговував мене молодий хлопчина і звісно ж говорив черкаською російською. Я чотири рази просив його різними варіантами – будьласка відповідайте мені українською. На закінчення – на п’ятий його прихід - він розродився декількома фразами милою моєму серцю східною говіркою...
      В школах України державна українська мова вивчається в обов’язковому порядку, і випускники ще декілька років можуть щось відповісти нею, але в подальшому не використовуючи її, навик мовлення забувається. Крім того, ще з часів Радянського Союзу російська мова була у привілейованому становищі і фактично такою і залишається. Достатньо було подивитися декілька епізодів з засідання РНБО, щоб зрозуміти – у нас керівництво держави українською мовою не розмовляє.
     І останнє спостереження вже з Канади. Особливістю цієї країни є дуже розвинена мережа соціальних служб. Поляки можуть піти у службу, де їм буде надана допомога і навіть супровід польською, росіянам – російською. А українці? Є декілька і українських соціальних служб. Однак, більше половини новоприбулих емігрантів з України розмовляють російською! і швидше підуть у російські служби, ніж в українські. Таким чином кількість українських служб за відсутності клієнтів може зменшиться. Як не сумно констатувати, але деякі керівники українських соціальних служб подумують про прийняття російської мови, як робочої у цих канадських організаціях.
     Місто Торонто славиться на всю Північну Америку тим, що тут відбуваються найбільші і найчисельніші українські фестивалі. Але що почало мені кидатися в очі – все частіше чується на цих фестивалях російська мова. Російськомовні українці, відчуваючи себе таки українцями, приходять на ці фестивалі, але як і в Україні, так уже і в Канаді не збираються напружуватися і говорити українською. Вони сто відсотково переконані, що всі і так розуміють російську. Так що і в Торонто на цих фестивалях вже зараз з’явився мікс і зовсім не важко спрогнозувати, як будуть виглядати ці фестивалі з відходом старої генерації...

        Ось така у нас двомовність.

середа, 27 січня 2016 р.

Суржик

       Чи не щороку в США, Канаді, Великобританії та і у багатьох інших країнах світу видаються тлумачні словники англійської чи інших мов. Виникає резонне питання: а для чого це робити щороку? Видали гарний словник і можна користуватися сотню-другу років. Та насправді, мова – живий організм. Вона змінюється. За рік, зокрема, в англійській мові, з’являються сотні, а то і тисячі нових слів. Тлумачний словник для того й потрібний, щоб людина, яка вперше почула нове слово чи натрапила на нього в тексті відшукала його значення і зрозуміла, яку інформацію хотів донести автор книги до читача, журналіст до слухача чи глядача, а чи просто перехожий на вулиці до свого співрозмовника.
       Тепер уявімо собі, коли в Україну попадає іноземець, який по тій чи іншій причині вивчив українську мову і захотів поспілкуватися на вулицях міст. Відразу ж відкинемо той фактор, що більшість відповідей він отримає російською мовою, так як російськомовні, незважаючи на задекларовану двомовність на запитання українською, відповідати українською не будуть. Але уявімо, що в кінці кінців він таки почне розмовляти з кимось українською. Можна легко передбачити, що співрозмовник буде відповідати йому суржиком (часом діалектною мовою), а іноземець з суржиком не знайомий.
        Тут дехто може заявити, що для розуміння суржика достатньо знати ще й російську, але це не зовсім так. Без сумніву, ряд слів можна знайти в російському тлумачному словнику, якщо їх правопис відповідає нормам російської мови (треба ще і цей правипис знати), наприклад, вообще, жизнь, поразило, настоящий. Але ряд слів таких, зокрема, як канєшно, січас, пошуткувать, невдобно, больний, нада - не є нормою і в російській мові. Треба віддати належне креативним українцям, які в Інтернеті вже помістили декілька онлайн словників суржика.
        Знаючи цю ситуацію з українською мовою в Україні, мені декілька разів доводилося готувати представників діаспори до поїздки в Україну і знайомити їх з суржком та нецензурною лексикою. В той же час більшість ентузіастів, які вивчали українську мову за кордоном і їхали в Україну з такими нюансами, як правило, були не обізнані. Ще ті, хто попали на Західну Україну, виявилися трохи у кращому становищі; через невеликий проміжок часу вони вивчили українську мову, хоча можливо і з діалектизмами. В набагато гіршому становища опинилися ті, хто потрапили на схід: вони зіткнулися з усім, описаним вище.        
          Важко сформулювати рекомендації щодо вирішення цієї ситуації, хоча один з напрямків її розв’язання може бути, наприклад, наповнення українських словників не тільки діалектизмами, а і суржиком. Хоча, з іншого боку, такий підхід, можливо, буде вести до консервації цього стану в мові і надалі.
     Значно більш раціональним мав би бути підхід - створення повністю україномовного телевізійного каналу (без двомовності/мовної шизофренії/квот), щоб не сприяти виникненню нових слів-покручів, які будуть поповнювати і без того достатньо великий словник суржика. Іноземці та представники діаспори, які б мали на меті вивчення чи вдосконалення в українській мові могли б його використовувати для покращення мовних навичок, тому що існуючі телевізійні канали, на жаль, використовувати з такою метою практично неможливо: зараз український контент на центральних каналах в Україні нижче 25 відсотків, а в Новорічну ніч 2016 року взагалі встановив рекорд – лише 4%.

пʼятниця, 22 січня 2016 р.

До питання соборності

       (Перенесено з блогу http://russmirukr.blogspot.com/2016/01/blog-post_22.html від 22 січня 2016 року.)

        Поняттю збирання етнічних земель в єдину державу відповідає термін соборність. Соборна країна, це країна, яка населена представниками однієї нації і ніде інше представники цієї нації більше не проживають. Прикладом такої країни може бути Польща, яка заселена майже виключно поляками і інших територій заселених компактно проживаючими поляками більше майже ніде немає.

         Тепер розглянемо ситуацію з Україною, на території якої проживають громадяни України – україняни (англ. Ukrainians), серед яких можна виділити три основні групи населення – українці, україніти і імперці (Таблиця 1).


1. Соборність очима українця

              На початку минулого століття українська соборна держава розумілася як держава, яка об’єднувала б усі без виключення українські етнічні землі. Основна потреба в соборності - захист і забезпечення мовно-культурних прав населення, яке розмовляє українською мовою і є носіями української культури (Мапа 1). Самі українці щодо соборності поділяються на традиційників і реалістів.

     1. Українці-традиційники (їм ще можна було б дати назву псевдо-соборники) сприймають праці теоретиків націоналізму, як святі книги, які завжди правильні і незмінні, так начебто за останніх 100 років геть нічого не змінилося, та продовжують і далі повторяти мантру про об’єднання етнічних земель. Однак, на превеликий жаль, на тих територіях, які колись мали б увійти до складу України, зараз вже майже нічого українського не залишилося. На сьогоднішіній день там проживають люди, які не володіють українською мовою і не є носіями української культури. 

       2. Українці-реалісти (або фактичні соборники) добре усвідомлюють новітню ситуацію і вважають недоцільним збирання неіснуючих українських земель, коли задля збереження української мови і культури слід боротися за виключення зі складу України територій, на яких проживає переважна більшість неукраїнського населення. Зокрема, Крим та окуповані території Донецької і Луганської областей ані мовно, ані культурно не є частиною української соборної території сьогодні (Мапа 2); в даний час там знищуються залишки українства, українська символіка та українські назви, закриваються українські школи.


2. Соборність очима україніта

       Оскільки в українітів ще до кінця не сформована ідентичність, то відповідно і щодо соборності у них немає чітко вираженого бачення. Звичайно, вони б могли захищати російськомовне населення кругом у світі на кшталт російських імперіалістів. Однак на ділі, найчастіше вони перехоплюють ідею соборності від українців-традиційників і точно так само як і вони заявляють про бажання приєднати колишні українські етнічні території до України, де колись проживали українці, а зараз проживають їх нащадки. В розумінні соборності українітами не йдеться про захист і забезпечення мовно-культурних прав населення. Питання мови, культури, традицій вони не піднімають. Їхня «соборність» не несе культурного підтексту і є по суті територіальними претензіями, які лише артикулюються, як етнічні. З огляду на це україніти виглядають такими собі новітніми українітськими експансіоністами.


3. Соборність очима імперця

       Представників третьої групи мешканців України – імперців, сама концепція соборності дратує. Якщо і уявляють вони собі якось українську соборність, та позиціонують себе її категоричними противниками, та на практиці завжди діють як провідники російсько-імперської ідеології і культури. Згадаймо, Росія прийшла в Крим і на Донбас з лозунгом захисту російськомовного населення, що якраз і є яскравим проявом соборності російсько-імперського зразка. То ж імперці бажають не приєднання якихось територій до України, а приєднання України до Росії, новітнього возз’єднання у Велику Росію/Русь/Московію.


Додаток


Українці Україніти Імперці
Мова
· розмовляють або намагаються розмовляти українською;
· посилають дітей до української школи (принципова позиція);
· вважають, що українська мова має бути єдиною державною мовою спілкування в Україні;
· підтримують розвиток української мови і її вживання;
· виступають проти мовної шизофренії (двомовності) на радіо, телебаченні, та у інших засобах масової інформації
· розмовляють російською або білінгви;
· вважають, що немає різниці українською чи російською спілкуються люди в Україні;
· не бачать нічого поганого в двомовності у ЗМІ
· розуміють і приймають те, що державною мовою в Україні повинна українська мова, хоча можуть підтримувати ідею російської як другої офіційної чи регіональної мови
· розмовляють виключно російською (часто української майже не знають, хоча трапляються і білінгви);
· вважають, що саме російська мова має бути мовою спілкування між людьми в Україні;
· відкидають ідею української мови як державної
Релігія
· відвідують або підтримують українські церкви (УГКЦ, УПЦ Київського Патріархату, УАПЦ);
· якщо відвідують УПЦ (Російського Патріархату), то очікують на відділення від РПЦ і підтримують створення незалежної Української Церкви;
· часто підтримують ідею створення єдиної Української Помістної Церкви
· відвідують або підтримують Українську Православну Церкву (фактичну Росіійську Православну Церкву), часто аргументуючи це її канонічністю
 · відвідують або підтримують Українську Православну Церкву (фактично Російську), часто аргументуючи це її канонічністю;
· Вважають, що в Україна повинна існувати тільки одна церква - Російська Православна;
· цінують російсько православні «скрєпи».
Історія
· знають і шанують справжню (невикривлену російсько-імперською пропагандою) українську історію, національних героїв і національні реліквії;
· якщо з тих чи інших причин не мають належної інформації про справжню історію України, то намагаються активно долати прогалину в цій сфері.
· не знають справжньої історії України, її героїв, національних реліквій;
· краще знають російську і радянську історію і часто вважають себе її продовжувачами;
· вважають за доцільне писати історію нової Української держави відштовхуючись від 1991 року (чи навіть 2013 року);
· вважають непринциповим пам’ять про минуле, особливо ОУН/УПА, Голодомор, УНР
· знають виключно російську і радянську імперську історію і вважають себе її продовжувачами;
· не визнають існування Української держави як такої, а те що відбувається зараз в Україні вважають тимчасовим недорозумінням;
· вважають бандерівців, ОУН/УПА ворогами імперії, повністю заперечують Голодомор, не визнають УНР/Директорію.
Символіка
· шанують українську національну символіку;
· ненавидять російську імперську і більшовицьку символіку;
· байдуже ставляться до російської символіки.
· нетерпимо ставляться до української національної символіки;
· шанують комуністичну, російську і російську імперську символіку, георгіївську (колорадську) стрічку, символіки ДНР і ЛНР.
Походження
· у більшості не має в роду російських предків
· часто зі змішаних шлюбів чи нащадки росіян;
· можуть бути і чистими українцями
· часто зі змішаних шлюбів, нащадки росіян чи росіяни;
· можуть бути і чистими українцями
Самоусвідомлення
· вважають себе українцями, мешканцями, громадянами і патріотами України - незалежної держави · вважають себе частиною «русскаво міра» (росіянами, совєцькими людьми), мешканцями України – частини, що тимчасово відділена від материнської Росії (Російської Імперії), яка рано чи пізно вернеться назад в Росію.
Взаємне ставлення
· толерантно і навіть співчутливо ставляться до українітів, вважаючи їх продуктами імперської і більшовицької пропаганди, яких можна ще виправити (переробити);
· ненавидять імперців.
· зневажливо, часто зверхньо ставляться до українців, вважаючи їх відсталими провінціалами, які розмовляють архаїчною (сільською) мовою, можуть насміхатися над українською мовою і культурою.
· зверхньо і дуже часто вороже і нетерпимо ставляться до українців, насміхаються над українською мовою і культурою;
· поблажливо, хоча буває і вороже ставляться до українітів, вважають, що їх можна навернути в правильне імперське русло;
· вороже ставляться до учасників АТО.
Ставлення до росіян
· недолюблюють росіян, вважають українців і росіян різними народами · толерантно ставляться до росіян, вважають українців і росіян братніми народами · часто вважають себе росіянами, або радянськими/совєцькими людьми
Ставлення військового конфлікту на Донбасі
· вважають цей конфлікт війною з Російською федерацією, яка здійснила віроломний акт агресії проти України. · вважають цей конфлікт виправленням історичного недорозуміння, війною за возз’єднання тимчасово відокремленої частини імперії/СРСР - України з материнською Російською державою, підтримують ДНР/ЛНР
Ставлення до Путіна
· вважають його диктатором, новим Гітлєром (Сталіном), загрозою для всього людства
· Вважають, що він захисник російськомовних, рярівник Росії, Російської Імперії, який піднімає велику країну з колін.
· Рятівник світу від засилля американців і європейців

Мапа 1


Мапа 2




       Примітка 1: Для читачів, які не дуже хочуть вникати в географію і які не люблять такого складного викладу матеріалу, як таблиці, всі ці речі свідомо помістив у кінці статті.

    Примітка 2: Лише у випадку соборної країни поняття націоналізм і патріотизм для пересічної людини означають те саме і виглядають якби синонімами (хоча насправді це зовсім так. Див. розділ Патріотизм - Націоналізм у моєму блозі http://ukrainiany.blogspot.ca/2015/12/blog-post.html ).




неділя, 10 січня 2016 р.

Київ – собіратєль зємєль русскіх?

             (Перенесено з блогу http://russmirukr.blogspot.com/2016/01/blog-post_10.html від 10 січня 2016 року.)
           Поняттю збирання етнічних українських земель в єдину українську державу відповідає термін соборність. І на початку минулого століття така українська соборна держава розумілася як держава, яка об’єднувала б усі без виключення українські етнічні землі. Основна потреба в соборності - захист і забезпечення мовно-культурних прав населення, яке розмовляє українською мовою і є носіями української культури.


       Сучасні українські псевдо соборники сприймають праці теоретиків націоналізму, як святі книги, які завжди правильні і незмінні, так, начебто за 100 років геть нічого не змінилося, і продовжують і далі повторяти мантру про об’єднання етнічних земель. Та на превеликий жаль, на тих територіях вже майже нічого українського не залишилося, зараз там проживають люди, які не володіють українською мовою і вже точно не є носіями української культури.
        На цій мапі подано мовну карту аккаунтів у мережі вк (Вконтакте). Червоний - переважають україномовні налаштування сторінки, синій - російськомовні налаштування сторінки. Більшість користувачів мереж - молодь, а значить таке наше майбутнє...

           Справжні ж, фактичні соборники добре усвідомлюють новітню ситуацію і розвернули вектор своєї діяльності з нереалістичного збирання неіснуючих українських земель до боротьби за виключення зі складу України територій, на яких проживає переважна більшість неукраїнського населення; тільки так можна зберегти українську мову і українську культуру. Зокрема, Крим, та окуповані території Донецької та Луганської областей ані мовно, ані культурно не є частиною української соборної території сьогодні; в даний час там знищується залишки українства, українська символіка та українські назви, закриваються українські школи.
            Проте, ситуація принципово змінюється, коли про соборність починають говорити україніти і їх ситуативні союзники щодо соборності - імперці! (http://ukrainiany.blogspot.com/2016/12/blog-post.html). В їхньому розумінні соборність – це захист і забезпечення мовно-культурних прав населення, яке розмовляє російською мовою. Тоді і претензії на колишні етнічні замлі вже не виглядають настільки нерозумними. Там зараз живуть такі самі російськомовні колишні українці. То чому б їх і не приєднати до Великої України-Русі?
          Зараз у соціальних мережах потужно розвернулася кампанія зі сторони Росії на замирення і прощення... До чого б це?
         Невже простимо, замиримося? А зважаючи на катастрофічну ситуацію в Росії-Московії, не за горами і її розпад, то може і у свій склад приймемо колишніх українців назад. А далі дивись може і колишніх «братів», та і всю Московію приєднаємо? Возродім Русь святую! (Але пам’ятаймо: Шоландія у свій час приєднала Англію. Хто зараз щось чув про шотландську мову?!!)

        Того і дивись: на часі постане лозунг «Кієв – собіратєль зємєль русскіх!» Все що й треба новітнім імперіалістам...

Русскій міръ і Україна

       (Перенесено з блогу http://russmirukr.blogspot.com/2016/01/blog-post.html від 10 січня 2016 року.)
      
   Складається враження, що «русскій міръ» почав собі підготовку бази для передислокації в Україну у зв'язку з катастрофічною і невипрАвною ситуацією в самій Росії-Московії. Причому для підготовки ґрунту задіяні, як україніти, про яких було сказано в попедньому блозі (http://ukrainiany.blogspot.com/2015/12/blog-post.html), так і ще одна група мешканців України, яку обійшли увагою і на якій більш детально зупинимося зараз.
      Отже в Новорічну ніч 2016 року з усією наглядністю була проведена масована культурна атака на українців. Україномовний контент в цю ніч побив усі антирекорди і склав 4% за підрахунками фахівців. Головний удар наніс флагман русскаво міра найбільш рейтинговий канал Інтер. Для кого ж він так старався? Хто ж є тією цільовою групою, яка потребує ностальгічних Голубих Вогників з кремлівськими і прокремлівськими акторами? Все це відбувалося задля третьої великої групи населення, яка проживає в Україні і відчуває себе частиною “русскаво імпєрскаво міра”. Назвемо їх імперцями.
       Щоб зрозуміти, хто вони такі давайте проаналізуємо їх риси в таблиці схожій до таблиці з попереднього блогу
  
Українці
Україніти
Імперці
Мова
· розмовляють або намагаються розмовляти українською;
· посилають дітей до української школи (принципова позиція);
· вважають, що українська мова має бути єдиною державною мовою спілкування в Україні;
· підтримують розвиток української мови і її вживання;
· виступають проти мовної шизофренії (двомовності) на радіо, телебаченні, та у інших засобах масової інформації
· розмовляють російською або білінгви;
· вважають, що немає різниці українською чи російською спілкуються люди в Україні;
· не бачать нічого поганого в двомовності у ЗМІ
· розуміють і приймають те, що державною мовою в Україні повинна українська мова, хоча можуть підтримувати ідею російської як другої офіційної чи регіональної мови
· розмовляють виключно російською (часто української майже не знають, хоча трапляються і білінгви);
· вважають, що саме російська мова має бути мовою спілкування між людьми в Україні;
· відкидають ідею української мови як державної
Релігія
· відвідують або підтримують українські церкви (УГКЦ, УПЦ Київського Патріархату, УАПЦ);
· якщо відвідують УПЦ (Російського Патріархату), то очікують на відділення від РПЦ і підтримують створення незалежної Української Церкви;
· часто підтримують ідею створення єдиної Української Помістної Церкви
· відвідують або підтримують Українську Православну Церкву (фактичну Росіійську Православну Церкву), часто аргументуючи це її канонічністю  · відвідують або підтримують Українську Православну Церкву (фактично Російську), часто аргументуючи це її канонічністю;
· Вважають, що в Україна повинна існувати тільки одна церква - Російська Православна;
· цінують російсько православні «скрєпи».
Історія
· знають і шанують справжню (невикривлену російсько-імперською пропагандою) українську історію, національних героїв і національні реліквії;
· якщо з тих чи інших причин не мають належної інформації про справжню історію України, то намагаються активно долати прогалину в цій сфері.
· не знають справжньої історії України, її героїв, національних реліквій;
· краще знають російську і радянську історію і часто вважають себе її продовжувачами;
· вважають за доцільне писати історію нової Української держави відштовхуючись від 1991 року (чи навіть 2013 року);
· вважають непринциповим пам’ять про минуле, особливо ОУН/УПА, Голодомор, УНР
· знають виключно російську і радянську імперську історію і вважають себе її продовжувачами;
· не визнають існування Української держави як такої, а те що відбувається зараз в Україні вважають тимчасовим недорозумінням;
· вважають бандерівців, ОУН/УПА ворогами імперії, повністю заперечують Голодомор, не визнають УНР/Директорію.
Символіка
· шанують українську національну символіку;
· ненавидять російську імперську і більшовицьку символіку;
· байдуже ставляться до російської символіки.
· нетерпимо ставляться до української національної символіки;
· шанують комуністичну, російську і російську імперську символіку, георгіївську (колорадську) стрічку, символіки ДНР і ЛНР.
Походження
· у більшості не має в роду російських предків · часто зі змішаних шлюбів чи нащадки росіян;
· можуть бути і чистими українцями
· часто зі змішаних шлюбів, нащадки росіян чи росіяни;
· можуть бути і чистими українцями
Самоусвідомлення
· вважають себе українцями, мешканцями, громадянами і патріотами України - незалежної держави · вважають себе частиною «русскаво міра» (росіянами, совєцькими людьми), мешканцями України – частини, що тимчасово відділена від материнської Росії (Російської Імперії), яка рано чи пізно вернеться назад в Росію.
Взаємне ставлення
· толерантно і навіть співчутливо ставляться до українітів, вважаючи їх продуктами імперської і більшовицької пропаганди, яких можна ще виправити (переробити);
· ненавидять імперців.
· зневажливо, часто зверхньо ставляться до українців, вважаючи їх відсталими провінціалами, які розмовляють архаїчною (сільською) мовою, можуть насміхатися над українською мовою і культурою. · зверхньо і дуже часто вороже і нетерпимо ставляться до українців, насміхаються над українською мовою і культурою;
· поблажливо, хоча буває і вороже ставляться до українітів, вважають, що їх можна навернути в правильне імперське русло;
· вороже ставляться до учасників АТО.
Ставлення до росіян
· недолюблюють росіян, вважають українців і росіян різними народами · толерантно ставляться до росіян, вважають українців і росіян братніми народами · часто вважають себе росіянами, або радянськими/совєцькими людьми
Ставлення військового конфлікту на Донбасі
· вважають цей конфлікт війною з Російською федерацією, яка здійснила віроломний акт агресії проти України. · вважають цей конфлікт виправленням історичного недорозуміння, війною за возз’єднання тимчасово відокремленої частини імперії/СРСР - України з материнською Російською державою, підтримують ДНР/ЛНР
Ставлення до Путіна
· вважають його диктатором, новим Гітлєром (Сталіном), загрозою для всього людства
· Вважають, що він захисник російськомовних, рярівник Росії, Російської Імперії, який піднімає велику країну з колін.
· Рятівник світу від засилля американців і європейців

      Повторимо ще раз: україніти ще не завершили процес своєї самоідентифікації, на їхнє становлення справляє великий вплив інформація (як з Росії, і як бачимо вже і з України, з каналу Інтер). Відсутність мовного бар’єру між ними і російською імперською пропагандистською машиною буде рекрутувати з їх лав нових імперців, солдатів чи гвинтиків «русскаво міра».
      Досить часто можна прочитати в Інтеренті, почути на радіо і телебаченні фразу: «мы тоже на Майдане стояли», «мы тоже защищали родину в АТО», «мы тоже имеем право разговаривать на родном языке». Справа в тому, що найчастіше з такими заявами виступають якраз не україніти, а замасковані під українітів імперці, які ні на Майдані, ні в АТО якраз і не були. На превеликий жаль за цією риторикою виявити приналежність людини чи то до українітів, чи то до імперців – неможливо. І ті і ті розмовляють російською. Вони проявляються у найближчому довірчому колі, а також у соціальних мережах своїми постами та колом друзів у тих же мережах.
       Що однозначно можна стверджувати - імперці і є тією п'ятою колоною російського імперіалізму і вони здійснюють свою деструктивну діяльність по розхитуванню і руйнуванню України, її інститутів. Більше того, імперці – потенційні сепаратисти і їх доволі багато в містах південної і східної України. 
       Паралельно з активізацією імперців, активізувалися і україніти, як у ЗМІ, так і в соціальних мережах. Ось, наприклад, два матеріали, які чітко знову демонструють насміхання над українцями, і взагалі українітський зміст.
           Наприклад, пародія на фільм Брат https://www.youtube.com/watch?v=63cdYYOKN5w, чи свіжий анекдот про Путіна https://durdom.in.ua/uk/main/anecdot/anecdot_id/27957.phtml .
     Як і завжди, має місце висміювання Путіна і українців, і жодного жарту щодо українітів, а також ... ніколи не висміюються імперці! Таке враження, що вони у нас в Україні не живуть...
       Беззуба мовно-ідеологічна політика Української держави призвела до того, що на даний момент відбувається поглиблення русифікації українців. Молоде покоління не має больового чуття проти зникнення української мови і культури; зараз для більшості молодих людей не принципово, якою мовою говорити. Фактично в Україні повністю підготоване мовне поле, де всі розуміють російську мову і відсутнє її несприйняття.
        Одночасно з цим в соціальних мережах з’явилися заклики зі сторони відомих росіян до замирення, взаємного пробачення, відновлення дружніх стосунків http://www.depo.ua/ukr/life/hto-namagaetsya-ob-ednati-ukrayinu-ta-rosiyu-09012016104300. З одного боку, це міг би бути такий собі рух знизу задля врегулювання українсько-російських відносин.
        Але чи не може це бути стратегією перетворення росіян-ворогів на росіян-друзів у свідомості мешканців України з метою заспокоєння українців перед можливим у недалекому майбутньому напливом переселенців з терплячої катастрофу і стрімко убожіючої Росії? Кожен рятується, як може і кожен, як може готує свій запасний аеродром...