На написання цієї статті мене підштовхнули мої українськомовні друзі, які живуть у вщерть зрусифікованих містах України. Та ще День рідної мови...
Безперечно найкращим і найлегшим варіантом навчання дітей української мови є проживання в місці/місті (або переїзд туди), де засобом спілкування є українська мова. Втім, зі збільшенням інтенсивності міграцій, а світ стає щораз більш динамічним, хочемо ми того чи не хочемо, нам доводиться жити на території, в якій мова довкілля може бути відмінною від материнської мови.
То як же виховати дітей українськомовними в іншомовному довкіллі?
Проживаючи в чужому мовному довкіллі переважна більшість людей не схильна опиратися тиску середовища. Це, зокрема, демонструють українці в зрусифікованих містах України, та і кругом за межами України. Вони просто переходять на домінуючу там мову. В той же час є батьки, які з різних міркувань вважають, що добре було б зберегти свою батьківську мову і передати її дітям. Вони дбають про розвиток своїх дітей, про розвиток їхнього мозку, про формування їх самосвідомості, впливають на їхню самоідентифікацію. Часто зустрічаю в Канаді батьків, які хвилюються, що їхні діти будуть недостатньо добре знати англійську мову, тому з самого дитинства намагаються навчити своїх дітей, хоч і поганої, але англійської мови. Хочу таких батьків заспокоїти, що і без вашої допомоги діти, які виростають в іншомовному довкіллі, вивчать мову довкілля досконало. Хіба що успадкують від вас ваші ж помилки в цій мові.
Однак, я помітив цікаву особливіть: незважаючи на те, що у нас вдома мовою спілкування є мова українська, а у школі – французька, діти ніколи не закидають у своєму спілкування французьких слів, чи фраз, зате англійські слова і навіть фрази – однозначно так, оскільки мова довкілля англійська. Тому я хочу розвіяти марні мрії іншомовних батьків, які надіються, що коли дитина в Україні буде ходити в українську школу (а по факту російськомовну всередині) – вона буде українською мовою говорити. У більшості випадків не буде, якщо ви не знайдете середовища, де та дитина зможе вправлятися у вживанні української мови. Інакше ця мова – мертвий теоретичний багаж.
Крім того, слід взяти до уваги, що одномовним людям взагалі дуже важко вивчати будь-які мови, навіть ту єдину, яку вони знають. Але тим, хто знає принаймні дві, всі інші при вивченні даються значно легше, про що існує безліч наукових підтверджень у педагогічній літературі. Один з найяскравіших (можна сказати хрестоматійних) прикладів є пропедевтичний вплив вивчення мови Есперанто на успішність вивчення інших мов.
Моїх українськомовних друзів цікавить, що ж треба робити, щоб дитина отримала навички сприймання, розуміння, і говоріння саме українською мовою? Нижче я подаю свій власний досвід навчання і виховання, який я застосовував щодо моїх дітей, проживаючи в Канаді.
1. Перш за все (і це чи не найважливіше) мовою спілкування в сім’ї має бути мова українська! Хоча існують поодинокі приклади сімей, в яких лише одна людина була українськомовною і навчання дітей виявилося успішним. Ця людина чітко слідувала правилу: в обов’язковому порядку говорити з дитиною лише своєю мовою, дитина від цієї людини чула лише ту мову, яку той член сім’ї хотів навчити дитину. Але ці приклади, скоріше із серії вийнятків.
2. Є дослідження, які показують, що дитина ще навіть в материнському лоні чує звуки і доцільно навіть ще до народження дитині співати українські пісні, говорити до неї, бо дитина хоча мови і не розуміє, але чує її мелодику, сприймає емоції, інтонацію. І так треба продовжувати робити і після народження дитини. Присипляючи дитину їй треба співати українські колискові, чи будь-які інші спокійні пісні. Це один з перших контактів дитини з мовою.
3. Велике значення для дитини відіграють аудіо візуальні засоби. Так дитина дуже добре засвоює мову, коли дивиться дитячі мультфільми. Особисто я відшуковував і записував їх на DVD та демонстрував дитині. У мене вдома в дитинстві радіоприймач завжди був налаштований на першу програму Варшавського Радіо. Тому я польську мову розумію значно краще, ніж я розумію англійську навіть після 10 років проживання в Канаді. У мене є також приклад того, як дитина моїх знайомих ще в Україні досить добре засвоїла англійську мову переглядаючи через супутникову антену виключно мультфільми англійською мовою. А якщо дитина буде дивитися російські мультфільми, то ви не дивуйтеся, що вона цією мовою і буде говорити.
4. Дуже важливо щовечора перед сном читати дитині українські казки чи дитячі книжки. Цю ідею колись мені подала моя співробітниця. І з того часу я всім своїм дітям традиційно перед сном читав і читаю книжки. Так, наприклад, я дітям прочитав всі сім томів Гаррі Поттера. Сучасні наукові дослідження показують позитивний вплив такого читання на розвиток мозку і уяви дитини, на засвоєння нових слів, особливо коли дитина ще не вміє читати сама.
5. Добре розвиває мову прослуховування і вивчення українських пісень. Це відомий метод, який також дуже допомагає поправити вимову і навіть виправити заїкання.
6. Одним з найважливіших факторів, який сприяє розвитку розмовних навиків дітей є зустрічі з українськомовними однолітками. Наприклад, ми маємо декілька українськомовних родин з дітьми-ровесниками. З ними ми зустрічаємося, проводимо вільний час, святкуємо дні народження, відвідуємо фестивалі та концерти, катаємося на велосипедах, самокатах, ковзанах чи лижах, плаваємо в озерах чи басейнах, збираємо на фермах полуниці, черешні чи чорниці, спільно подорожуємо по Канаді і навіть за її межами. У цей час діти мають можливість здружуватися, набувати навичок спілкування.
7. Безумовно позитивно впливає на розвиток мовлення дитини український суботній дитячий садок і українська суботня школа. В той же час надіятися та те, що за один раз на тиждень навчання дитина вільно заговорить українською мовою, це самому себе дурити. У нас в діаспорі майже однаковий акцент робиться на формування в учнів відчуття приналежності до українства і на навчання української мови. У школі відбуваються святкування релігійних і державних українських свят, відзначаються важливі дати в історії України. І я вважаю, що це правильно, тому що національне виховання є надзвичайно важливим фактором, особливо в діаспорі, тому коли є відчуття приналежності до української нації, тоді в людини є більше мотивації ходити в школу, не кидати її, поглиблювати свою українську мову навіть самотужки, читати українськомовну літературу, навіть навчати молодших братиків і сестричок читанню українською мовою, та самим читати їм книжечки.
8. Належнісь до українськомовної спільноти, усвідомлення, що не тільки батьки розмовляють українською також є суттєвим фактором. Так для цього у діаспорі постійно організовуються українськомовні фестивалі. Найбільший у Північній і Південній Америці український фестиваль відбувається щорічно в Торонто, крім того такі фестивалі відбуваються й у інших містах і, як правило, у інший час, щоб українськомовні мешканці Канади і США з інших міст могли його відвідати. Крім того широко в діаспорі святкується День Незалежності України. Найчастіше у діаспорі осередками життя української громади є українські церкви, які сім’ї відвідують на релігійні свята та у неділю. Старшій дитині також можна відкрити дитячий рахунок в українській кредитовій спілці, де з дитиною також будуть розмовляти українською мовою. Українська діаспора часто організовує сеанси преглядів українських фільмів у кінотеатрах. При цьому можуть відбуватися зустрічі з акторами та керівництвом кінокартини. Так само, наприклад, в Торонто є багато українськомовних виконавців, тому батькі і діти ходять на концерти, як своїх українськомовних співаків-канадців, так і тих українськомовних співаків, які приїжджають з України.
9. Один з найбільш дієвих методів навчання і закріплення навичок спілкування українською мовою є відсилання дітей на канікули в Україну до українськомовної родини, чи приїзд носіїв української мови (бабусі, дідуся, інших родичів) в гості. Тоді дитина відчуває переваги знання української мови, оскільки іншою мовою з родиною порозумітися скоріше всього не вдасться.
10. Участь у дитячих і молодіжних українських організаціях "Пласт", СУМ, і т.д. також дуже позитивно впливає на засвоєння української мови. Діти найбільше люблять літні табори, які організовують ці організації. Там вони спілкуються українською мовою, слухають сучасні українські пісні і мелодії, які там звучать майже постійно, співають їх, під них і танцюють.
11. Не останнє значення для вивчення мови є засвоєння навичок читання та писання українською мовою. На щастя у нас майже фонетична система запису мови, тому навчити читати українською мовою, на мій погляд, значно легше, ніж навчити читати нефонетичними мовами. Я завжди добивався того, щоб моя дитина вміла читати українською на рік раніше, ніж вона піде в неукраїнську школу. Я сам робив кубики і створив з десяток брошур-читанок, читаючи які кожна дитина навчилися читати. Так моя найменша доня пішла в перший клас української школи вміючи читати вже в 4 роки. Перші книжечки також зробив я, заклеївши англійські тексти українськими. Тепер і в Україні вже нарешті почали друкувати книги для читачів, які лише починають формувати навички читання. У таких книжках по 4-5 слів крупним шрифтом на сторінку. Добре мати вдома підбірку дитячої літератури, щоб дитина пробувала читати українською мовою. На то вона має в запасі цілий рік, поки не навчиться читати досить добре іншими мовами.
12. Позитивно на дітей впливають також бесіди на теми, які добре знають батьки, зокрема, про свою роботу, професію, хобі, а також розповіді про різні події української історії. Так, наприклад, запалюванні Свічки Пам’яті до роковин Голодомору. Відвідування українських пам’ятників і меморіалів, і приурочені до цього сімейні перегляди фільмів.
13. Додатковим позитивним фактором для розвитку української мови є участь дітей у різних українськомовних гуртках. Для прикладу в Торонто є українськомовна академія мистецтва, де люди вчаться малювати, є різні ансамблі українського танцю та української пісні, є спортивні секції, зокрема карате, де також звучить українська мова. А особливо позитивний вплив на мовлення має участь в українськомовній театральній студії. Талановиті керівники студії створюють абсолютно унікальні сценарії за мотивами відомих казок, де ролі розписуються безпосередньо під дітей-артистів, а тексти українських народних чи популярних пісень змінюють свій вигляд відповідно до потреб вистави.
Мене не раз запитують мої друзі, як мені вдається утримувати дітей в українськомовному полі, і чи не хочуть діти відмовитися від вивчення української мови?
А відповідь тут проста: діти просто ростуть в цій рутині/системі і сприймають це, як належне. Крім того, поряд в класі французької школи, яку мої діти відвідують, навчаються діти, які в сім'ях розмовляють або іспанською, або португальською, або тамільською, чи якоюсь ще. Торонто – місто емігрантів і більшість людей намагаються зберегти свою материнську мову. Може, коли б вони жили біля одномовних, то б питання виникали частіше, а так тут всі такі і мої діти нічуть не унікальні.
А крім того вони бачать і практичну користь від вивчення української мови. У них є можливість дивитися, наприклад, чудові європейські фільми в українському дубляжі. І коли тільки починають читати, то українською мовою вони читають найкраще.
Я погрішив би проти правди, коли б не звернув увагу на такий нюанс, який зіграв на користь української мови: мої діти пішли не в англомовну школу (провінція Онтаріо англомовна і всі на вулицях розмовляють англійською), а у франкомовну. У цій школі пони почали вивчати зовсім невідому їм мову французьку, а не вдосконалювати мову оточення, яку вони чують кругом поза домом – англійську. З огляду на це, ні англійська, ні французька мови для моїх дітей не перебрали на себе функцію головного комунікатора.
На мою думку, вищеперелічені методи, які використовуються в діаспорі цілком можливо застостосувати і в зрусифікованих містах України. В той же час я цілком усвідомлюю, що канадське і українське суспільство дуже відрізняються рівнем толерантності. В Канаді люди толерантні до відмінностей між людьми і зокрема до чужої мови. В Україні ж люди в більшості нетерпимі до людей інших, які розмовляють мовами відмінними від російської, а особливо українською. В Україні існує чітко виражений російськомовний колоніальний шовінізм щодо українськомовних співгромадян...
А втім, дорогу здолає той, хто йде!
Успіхів ВАМ і ВАШИМ дітям, українськомовці!
