Постійно читаю,
чую, бачу, як мої співвітчизники заявляють: москвомовні українці, як і українськомовні
віддають найдорожче – своє життя за Україну! Це дійсно факт, який не піддається
сумніву. Справа в іншому – українськомовні і москвомовні українці мають різне
бачення майбутнього України/Украіни.
Перші називають
себе українцями і хотіли би мати українськомовну Україну, з українськими
традиціями, звичаями, піснями, героями і реліквіями, з проукраїнською історією,
з УНР і ЗУНР, з ОУН і УПА, де немає місця героїзації радянського періоду, без
Московського Патріархату. Україну з Мазепою і Петлюрою, Бандерою і Коновальцем,
Тризубим Стасом і Антитілами.
Другі називають
себе укрАінцамі і хотіли би мати москвомовну УкраІну, з радянськими героями, москвомовними
співаками, поетами і письменниками, радянськими і москвомовними піснями і фільмами,
з історією, в якій більше акцентується увага на українсько-радянському періоді,
з москвомовною церквою. Україну з Булгаковим і Гоголем, Висоцьким і Галичем,
Манатіком і Іваном Дорном.
Звичайно, це дуже
груба дихотомія, тому що це не математика і немає чистих типів. У представників
першої групи можуть бути елементи, які характерні для другої і навпаки.
Звичайно у них є і спільне:
- · усвідомлення себе громадянами України;
- · відчуття себе відмінними від московитів;
- · пошана до державної символіки: герба, прапора, гімну;
- · пошана до українського національного одягу – вишиванки;
- · усвідомлення себе нащадками Запорозької Січі, козаччини;
- · пошана до особистої свободи, свободи вибору і демократії;
- · ненависть до Путіна;
- · усвідомлення себе приналежними до європейської цивілізації.
Та все ж. П’ятий
рік триває московсько-українська війна, московська мова – мова агресора, а
москвомовні українці так і не перейшли на українську. Що ще може бути кращим
індикатором, ніж війна? На жаль, це є однозначним свідченням того, що москвомовні
українці свій свідомий вибір зробили в бік формування окремого москвомовного
етносу, відмінного як від московитів, так і від українців.
Зажаючи на те, що у нас
українець, це з одного боку належність до української нації, а з іншого громадянин України – настав логічний момент ухвалити нелегке, але необхідне
рішення і присвоїти москвомовним укрАінцам власну назву. У особистому спілкуванні,
та й під час обміну думками в соціальних мережах більшість людей неофіційно цю
групу називає малоросами. Мабуть це таки найкраща назва для них і її доцільно вживати
більш широко.
P.S. Інформація
для роздумів з історії Канади: у американсько-канадській війні 1812-1814 років
канадські індійці спільно з англо- і франкоканадцями відстояли незалежність
Канади від США. А хто мені скаже, де вони зараз ті канадські індійці? Так що «нє
обольщайтєсь» друзі…
