Нелегке рішення: малороси?

Постійно читаю, чую, бачу, як мої співвітчизники заявляють: москвомовні українці, як і українськомовні віддають найдорожче – своє життя за Україну! Це дійсно факт, який не піддається сумніву. Справа в іншому – українськомовні і москвомовні українці мають різне бачення майбутнього України/Украіни.

Перші називають себе українцями і хотіли би мати українськомовну Україну, з українськими традиціями, звичаями, піснями, героями і реліквіями, з проукраїнською історією, з УНР і ЗУНР, з ОУН і УПА, де немає місця героїзації радянського періоду, без Московського Патріархату. Україну з Мазепою і Петлюрою, Бандерою і Коновальцем, Тризубим Стасом і Антитілами.

Другі називають себе укрАінцамі і хотіли би мати москвомовну УкраІну, з радянськими героями, москвомовними співаками, поетами і письменниками, радянськими і москвомовними піснями і фільмами, з історією, в якій більше акцентується увага на українсько-радянському періоді, з москвомовною церквою. Україну з Булгаковим і Гоголем, Висоцьким і Галичем, Манатіком і Іваном Дорном.

Звичайно, це дуже груба дихотомія, тому що це не математика і немає чистих типів. У представників першої групи можуть бути елементи, які характерні для другої і навпаки.

Звичайно у них є і спільне:

• ·         усвідомлення себе громадянами України;
• ·         відчуття себе відмінними від московитів;
• ·         пошана до державної символіки: герба, прапора, гімну;
• ·         пошана до українського національного одягу – вишиванки;
• ·         усвідомлення себе нащадками Запорозької Січі, козаччини;
• ·         пошана до особистої свободи, свободи вибору і демократії;
• ·         ненависть до Путіна;
• ·         усвідомлення себе приналежними до європейської цивілізації.

Та все ж. П’ятий рік триває московсько-українська війна, московська мова – мова агресора, а москвомовні українці так і не перейшли на українську. Що ще може бути кращим індикатором, ніж війна? На жаль, це є однозначним свідченням того, що москвомовні українці свій свідомий вибір зробили в бік формування окремого москвомовного етносу, відмінного як від московитів, так і від українців.

Зажаючи на те, що у нас українець, це з одного боку належність до української нації, а з іншого громадянин України – настав логічний момент ухвалити нелегке, але необхідне рішення і присвоїти москвомовним укрАінцам власну назву. У особистому спілкуванні, та й під час обміну думками в соціальних мережах більшість людей неофіційно цю групу називає малоросами. Мабуть це таки найкраща назва для них і її доцільно вживати більш широко.

P.S. Інформація для роздумів з історії Канади: у американсько-канадській війні 1812-1814 років канадські індійці спільно з англо- і франкоканадцями відстояли незалежність Канади від США. А хто мені скаже, де вони зараз ті канадські індійці? Так що «нє обольщайтєсь» друзі…