Качиний тест і українці

В США і Великій Британії існує так званий качиний тест, який говорить, що людина може ідентифікувати невідомого суб'єкта, спостерігаючи за звичними характеристиками цього суб'єкта. Звучить він так: «Якщо воно виглядає, як качка, плаває, як качка, і крякає, як качка, то це напевно і є качка». Його зміст в тому, що сутність будь-якого явища можна ідентифікувати за типовими зовнішніми ознаками.

Щоразу, як тільки відбувається якесь свято, особливо релігійне, мені завжди на думку чомусь приходить цей тест. Його можна застосувати як до людини, так і групи людей, так і навіть мешканців країни. Чому він мені зринає в пам’яті, бо я пробую уявити, як виглядають мешканці України і українці за кордоном.

Візьмімо для початку, наприклад, святкування релігійних свят. Українці задекларували, що їхня ціль – Європа. А цікаво, чи дуже зовнішні ознаки вчинків українців схожі на європейські і чи наближаються вони до задекларованої цілі? Різдво європейці святкують на два тижні раніше. Паску також в більшості не одночасно. У європейців і релігійний, і цивільний календарі – григоріанські. Православні церкви світу і Константинопольський Патріархат, що надав томос Православній Церкві України, використовують новоюліанський календар. Але не церкви в Україні. Церкви в Україні живуть за календарем екзистенційного ворога України Московії – за юліанським. Інакше кажучи українці святкують одночасно зі своїм ворогом, а війна вже триває сьомий рік. Мало того, на території Україні ще й досі багато церков Московського патріархату. Українці їх відвідують і є його вірниками. Значить ні до якої Європи руху немає. Навіть Українська Греко-Католицька Церква! в Україні не святкує разом з католиками всього світу. З огляду на вищесказане, хто ж такі українці за качиним тестом? Якщо не московити/росіяни, то принаймні їх сателіти.

Візьмімо мову спілкування. Повоєнні галичани-емігранти, що приїхали в Канаду, в США, в інші країни побудували свої маленькі українськомовні України скрізь по світу і урядам країн перебування вони повсякчас сигналізували, що є така країна Україна, яка окупована комуністичною Росією/СРСР. Світ звик до цих українців, звик, що вони розмовляють українською мовою. І ось нарешті Україна стала незалежною і в еміграцію повалили вже мешканці сучасної України – руссоізичниє укрАінци, яких серед емігрантів переважна більшість. Тепер, коли мене запитують про моє походження і я кажу, що українець – часто чую: «Ну у вас же в Україні російською мовою спілкуються…» Так поступово дрейфує українська діаспора в російськомовному напрямку. Тим часом в Україні високопосадовці починають винаходити українську російську, або борці за словникове багатство згадувати рідковживані українські слова, які звучать так самісінько, як і у московитів. І так українську мову потроху витісняють російськомовні укрАінци, та і свої українськомовні все більше намагаються зробити її подібною до російської. Так на кого ці укрАінци схожі? Хто ж вони за качиним тестом? Та нічим вони не відрізняються від московитів/росіян. Схожі абсолютно. Тотожні.

Візьмімо графічний вигляд мови. Приїжджаєш в Україну і бачиш кириличні надписи; хоча будьмо точнішими – виконані гражданкою, або гражданскімъ шріфтомъ Московського царства. Московія і його комуністична іпостась СРСР майже всі підконтрольні території перевели на гражданку. Але звідусіль в Україні чується «Кирилиця – наше фсьо!» І цей імперський бастіон навіть похитнути неможливо. Про паралельне ходіння кирилиці і латинки навіть мови бути не може: «Ми навчили Московію! Ус***ся – не дамся!» В той же час та чи інша алфавітна система письма символізує належність до тієї чи іншої цивілізації. Так свій вибір два століття назад зробила Румунія, зберігши православ’я, але вибравши європейський вектор розвитку, впровадивши латинку замість кирилиці. Про європейські устремління заявив і Ататюрк, перевівши ісламську Туреччину з арабського письма на латинське. І зараз вимальовується потужний тренд: незалежні ісламські тюркомовні держави колишньої Московської Імперії/СРСР обрали латинські алфавіти для своїх мов. Кримські татари також правильно вловили цю тенденцію і перейшли на латинку. Не на словах, а на ділі нації свідомо обрали перехід в стан світових лідерів. Що каже качиний тест про графічну систему української мови? Та що ж - русскій міръ…

То як же бачить світ Україну і українців?

Якщо укрАінєц «плаває»/святкує і користується тим самим календарем як і московит, «виглядає»/пише гражданскім шрифтом як і московит, «крякає»/розмовляє тією ж московською мовою, то це напевно і є московит. І мені щоразу доводиться пояснювати іноземцям для них неочевидне, що ми окремий народ – українці зі своєю власною мовою, бо очевидне показує якраз качиний тест.

А лідеру Росії навіть не треба багато говорити - качиний тест дуже показовий. Тільки сліпий не бачить. Але сліпі в основному в Україні і не хочуть глянути на себе збоку. Не хочуть усвідомити того, що чим більше у нас схожого з північно-східним сусідом, тим більше вони провокують цього сусіда задушити нас в смертельних обіймах мови, церкви, кирилиці.

А може більш виграшна стратегія таки стати неподібними?

Але щось мені так здається, що мешканцям України простіше ніде, і ні у чому не напружуватися, мотивуючи все це різноманітними традиціями, багатющою спадщиною, вражаючим словниковим запасом, потребою збереження цінних надбань народу...

І до цієї ситуації мені зринає в пам’яті притча про чоловіка, який тяжко працював і назбирав за життя трохи золота. Аж тут почалася повінь. Той чоловік, звичайно, почав рятувати найцінніше. Так йому було шкода своїх чесно нажитих скарбів, що він прив’язав до ноги мішок з золотом та так з ним і потонув...

А чи не є результат цього качиного тесту нашим цивілізаційним вибором?..

P.S. І ось вже коли стаття була готова, натрапляю на ток-шоу "Говорить Великий Львів". Слово в передачі надали представнику ОПЗЖ Лесику, який народжений на Волині… І знову Пабєдабєсіє!

Адіннарот?