Де ж той покемон?

      Вже досить тривалий час вся інтерент спільнота і соціальні мережі тролять людей, які вийшли на лови покемонів...

     Дехто навіть сказав, що не треба ніяких прогресивних винаходів чи сучасних розробок, а знайди дурнів і дої їх...

     Але насправді не все так просто.

     Чи ж було щось подібне?

     А чому було. Воно і було, і є, і буде!

     Ніхто вже зараз особливо не насміхається над футбольними уболівальниками. У ряді країн, як наприклад, Португалії, Бразилії, Іспанії життя завмирає, коли увечері ідуть футбольні матчі. А згадаймо хокейний кубок Стенлі у Канаді і США, або чемпіонати з баскетболу, американському футболу, бейсболу. Всі кафе переповнені. Значна частина людей просто випадає з життя, спостерігаючи спортивні змагання...

      А мисливці, які годинами бродять щоб підстрелити когось, а рибалки? Перших, пам’ятаю років з 50 назад, називали буйно помішаними, а других тихо помішаними.

     Зараз – просто кажуть: та це ж таке у людей хобі.

    Ну і ближче до покемонів.

    Мені приємніше стало ходити на вулицю. Вулиця Дандас у Торонто мені почала чимось нагадувати набережну Ялти в Криму, чи Будву в Чорногорії, чи навіть Ніагара Фолз, коло Ніагарського водопаду. Люди і особливо молоді масово бродять з мобільниками і ловлять тих покемонів.

    А останній випадок мене змусив написати цю замітку.

    Декілька днів назад довелось мені з 8 години ранку сидіти і чекати на прийом до лікаря. Як завжди назначають прийом на визначену годину, але реально доводиться чекати часом годину, а у кращому випадку – пів.

    Так ось.

    Нас вже там зібралося 6 осіб різного віку. І що саме цікаве – всі, крім одної сонної дівчини ловили покемонів. І то, можливо, якби не сонливість і вона б брала у цьому участь. Бо її чоловік цілком успішно цим займався. Нам всім сильно повезло, бо точно за стіною знаходилася точка для набирання покемон-стопів. Хтось із присутніх кинув модуль – приваблювач тих покемонів, Телефони тільки попискували періодично у кожного. Це мені нагадувало рибалку в дуже доброму рибному місці. Такий азарт!!!

     А що ж це насправді. А ніщо інше, як наш пошуковий інстинкт. Наші предки займалися збиральництвом, мисливством, рибальством. Кажуть футбол – це ловіння зайця/кролика. Так що нічого дивног, в тому, що якісь талановиті програмісти взяли і придумали таку гру, що експлуатує наш інстинкт. Хіба тут гине якийсь звір, якого вбиває мисливець, чи риба, яку ловить рибалка? Ні.

     Так у чому тут проблема? Невже краще пасивно сидіти перед телевізором оглядаючи мильні опери/серіали, чи просиджуючи дивани, спостерігати, як 22 здорових хлопа ганяються за одним на всіх м’ячем?