Щодо українського антисемітизму

Чесно кажучи, заява, на яку спромігся президент Ізраїлю мене дуже розчарувала. Відомо, що ОУН не була засуджена Нюрнбергським процесом як злочинна організація, і риторика президента виглядала нічуть не краще риторики пропагандиста доби пізнього СССР.

А тепер від загального до конкретного. Я ріс в сім'ї, де мої батьки (100% українці) ніколи не сказали жодного кривого слова про євреїв. І коли моя однокласниця раптом полетіла в Ізраїль мене це здивувало — я ніколи і не підозрював, що у мене в класі є люди різних національностей, а ця дівчинка ще й виявилася єврейкою. Ні, я знав, що є росіяни і вони ходять в російську школу і у нашому класі вони, як виявилося були, і в іншому. Натомість, мої сусіди по майданчику українці ходили в російську школу. Так ось саме після мого здивування з приводу від’їзду моєї однокласниці в Ізраїль моя мати нарешті розповіла мені про євреїв. Вона наголосила, що євреї насправді дуже хороші люди, і вони двічі врятували мого дідуся майбутнього греко-католицького священика від смерті в роки Першої Світової війни. Цю доброту мій дід пам'ятав завжди, тому вже під час Другої Світової передавав їжу євреям, яких вели фашисти повз його село по етапу. Більш того, мати, будучи ще маленькою дівчинкою, бачила, що дід переховував якихось людей. Від неї всі ці випадки приховували, але дитина є дитиною і вона часом бачила те, що їй і не належалося бачити. Частина з переховуваних були українські повстанці, але були й інші і вона підозрює, що це були євреї, більше того навіть можливо єврейські равини. Так що ставлення до євреїв у моїй сім’ї аж ніяк не назвеш антисемітським ...

Що цікаво, але історія мого діда мала неймовірне продовження. Якось перебуваючи на Флориді в місті Гейнсвіл, я з дружиною і дочкою зайшли в чисто англійський паб, де на стінах кругом британські, вони ж наші канадські королі і королеви, принци та принцеси. До нас підійшла офіціантка, а так як я полюбляю пробувати різні незвичайні місцеві види пива, то природно ми і розговорилися. І раптом вона питає: А ви звідки? Ну ми і відповідаємо, що із Західної України. І тут вона і каже: я хочу вам подякувати, тому що в роки Другої Світової війни мого діда-єврея десь під Львовом від смерті врятували українці. А я їй у відповідь: А я, в свою чергу, хочу двічі вам подякувати, тому що в роки Першої Світової війни, мого діда саме євреї двічі врятували від смерті. Людей в пабі було небагато, так як це була тільки 12 години дня і, відповідно, була можливість трохи поговорити. Словом, розлучалися ми з нею як близькі родичі. Досі зберігаю в душі дуже теплий спогад про ту коротку, але настільки пам'ятну зустріч...