Дуже часото в ЗМІ
і на телебаченні ми чуємо і від журналістів, і від політиків, та і від людей, що в Україні
існує реальна двомовність: кожен громадянин вміє вільно висловлюватися
українською і російською мовами.
Але чи це так?
На Західній
Україні це найчастіше так. Якщо до людини звернутися російською західний
українець спробує відповісти російською.
В той же час на
сході України, якщо запитати українською мовою мешканець сходу на українську
мову не перейде. Він і далі буде говорити російською. Якось я завітав у Київ і довелося
мені відвідати ряд міністерств і посольство США. В жодному міністерстві ніхто
не схотів перейти на українську, а от комерційний відділ посольства США приємно
вразив. Молода співробітниця чудово розмовляла українською. Я їй і зробив
комплімент, кажучи, що геть не сподівався, що зі мною у посольстві США
поговорять українською. Нащо вона вибачалася, кажучи, що є корінною москвичкою,
тільки пів року працює в посольстві і може її мова ще не настільки досконала...
Моя мати з
Західної України, зате батько зі Східної і я дуже люблю східний акцент української
мови. Як чую цю вимову – людина стає мені майже родичем. І от одного разу
довелося мені заїхати у Черкаси. Куди не заходив - всі вперто зі мною говорили
російською. Черкаська російська – це треба чути! І ось вже наприкінці свого
перебування там я зайшов у вареничну, бо полюбляю не тільки вимову, але і
полтавські вареники. Обслуговував мене молодий хлопчина і звісно ж говорив
черкаською російською. Я чотири рази просив його різними варіантами – будьласка
відповідайте мені українською. На закінчення – на п’ятий його прихід - він
розродився декількома фразами милою моєму серцю східною говіркою...
В школах України державна українська мова вивчається в обов’язковому порядку, і
випускники ще декілька років можуть щось відповісти нею, але в подальшому не
використовуючи її, навик мовлення забувається. Крім того, ще з часів
Радянського Союзу російська мова була у привілейованому становищі і фактично такою
і залишається. Достатньо було подивитися декілька епізодів з засідання РНБО,
щоб зрозуміти – у нас керівництво держави українською мовою не розмовляє.
І останнє
спостереження вже з Канади. Особливістю цієї країни є дуже розвинена мережа соціальних
служб. Поляки можуть піти у службу, де їм буде надана допомога і навіть
супровід польською, росіянам – російською. А українці? Є декілька і українських
соціальних служб. Однак, більше половини новоприбулих емігрантів з України розмовляють
російською! і швидше підуть у російські служби, ніж в українські.
Таким чином кількість українських служб за відсутності клієнтів може зменшиться.
Як не сумно констатувати, але деякі керівники українських соціальних служб
подумують про прийняття російської мови, як робочої у цих канадських
організаціях.
Місто Торонто
славиться на всю Північну Америку тим, що тут відбуваються найбільші і
найчисельніші українські фестивалі. Але що почало мені кидатися в очі – все
частіше чується на цих фестивалях російська мова. Російськомовні українці, відчуваючи
себе таки українцями, приходять на ці фестивалі, але як і в Україні, так уже і
в Канаді не збираються напружуватися і говорити українською. Вони сто
відсотково переконані, що всі і так розуміють російську. Так що і в Торонто на
цих фестивалях вже зараз з’явився мікс і зовсім не важко спрогнозувати, як
будуть виглядати ці фестивалі з відходом старої генерації...
Ось така у нас
двомовність.
Немає коментарів:
Дописати коментар