Українець на імперському гачку

Імперія дуже винахідлива: вона майже для кожного українця знайшла гачок чи навіть декілька, на якому/яких його і тримає. Часом ці гачки майже не видимі. Втім, бачачі — бачать, а сліпі залишаються сліпими, ба - навіть стають агресивно-сліпими. Ці гачки можна назвати також “скрєпами” бо стосовно релігії вони скрєпами і є.

Тому і розглянемо релігію на самому початку.

1. Перша скрєпа — канонічність.

«Наша церква “каноническая”», - кричать прихожани Московського патріархату (який завбачливо перейменувався на Українську Православну Церкву, будучи по суті підрозділом ФСБ, прямим нащадком КГБ — фактичним керівництвом теперішньої імперії).

2. Друга скрєпа — юліанський календар.

«Наші предки традиційно у цей час святкували, не дамо рушити вікову традицію», - кричать прихильники Московського патріархату і йому вторять порихожани і Київського Патріархату, і Автокефальної Церкви, і, як не дивно, Української греко-католицької церкви. Четвертий рік іде війна з Росією, а у нас навіть на паралельну відправу за григоріанським календарем не спромоглися, хоча католики всього світу і більшість православних церков таки за григоріанським календарем і святкують.

Радянські свята.

3. Третя скрєпа — Женскій Дєнь.

«Це наше жіноче свято, свято весни і квітів», - кричать українські жінки. Всім відомо, що це свято є вихідним днем саме в Росії і на пострадянському просторі, а також відзначається в країнах сателітах Росії поступово перекидаючись на інші регіони. Посилено самі ж українки відшуковують будь-яке підтвердження не тільки імперськості свята: «А он і в Чікаго, і в Торонто святкували і казали, що то міжнародне свято», - говорять вони і все більше укріпляють скрєпу і самі ж укріпляються в ній.

4. Четверта скрєпа — Дєнь Пабєди.

«Це і наша перемога також і хай доживуть останні ветерани, не будемо затьмарювати їм їх старість», - кричать прихильники Пабєди. Пабеда — це насправді це чи не єдина річ, якою гордяться мешканці імперії, хоча, якщо задуматися, то особливо і гордитися немає чим. Найновіші підрахунки говорять про втрати в СРСР 44 мільйонів людських життів. Втрати інших країн і навіть Німеччини значно менші і все це тому, що людські життя в СРСР ніхто не рахував і людський розхідний матеріал витрачався дуже марнотратно. За таких цифр це мав би бути найбільший день скорботи. Славою тут і не пахне.

І ще одне. А скільки реально тих ветеранів залишилося? Якщо вже на то пішло, то у зв’язку з дуже малою чисельністю реальних ветеранів ІІ Світової їм цілком можна було б надати і адресну допомогу. Правда у іншому, що зараз до них прирівняно масу категорій військово службовців, які до ІІ Світової не мають жодного стосунку, плюс купа військових НКВД і заградзагонів, які стріляли у спину тим же реальним ветеранам війни...

Совок

5. П’ята скрєпа — совок і ностальгія за ним.

«Як добре було в часи СРСР і бла-бла-бла і бла-бла-бла», - кричать апологети СРСР. Надоїло перераховувати всі “позитиви” совка: колективізацію, голодомор, розстріляну інтелігенцію і духовенство, концтабори (в т.ч. дитячі), закриті кордони, черги в магазинах і відсутність там необхідних товарів, і т.д, і т.п. Досить тільки сказати, що в невоєнний період було знищено майже 67 мільйонів жителів (і це тільки до 1960 року). Воістину є за чим ностальгувати!

Імперські атавізми.

6. Шоста скрєпа — русскій язик.

«Не троньтє велікій язик! Ето язик Пушкіна і Толстова! Мнє так удобнєй! Какая разніца!», - кричать узкоязичниє, яким важко визначитися, чи то вони відносяться до гостей, чи то до окупантів, чи то до ідіотів (за Марксом). Останній витвір імперців: російську мову придумали в Києві, у Києві нею також користувалися якийсь час у минулому, прижилася вона в Московії, навіщо нам від свого ж винаходу відмовлятися.

7. Сьома скрєпа — кирилиця.

«Як же так! Це ж Росія від нас перейняла кирилицю! Ми ж відмовляємося від своєї тисячолітньої спадщини!», - кричать ті, хто не бажає навіть чути навіть про паралельне ходіння латинки, не кажучи вже про повний перехід на неї. “Ми не зможемо читати українських класиків” (таке враження, що тих класиків вони читають як псалтир — щодня; до речі при правильній українській латинці провести належну транслітерацію на комп’ютері як в одну, так і іншу сторону — справа лічених секунд).

Вражає власне і не їх реакція, а реакція за парєбріком. Ой як зачесалися! А тут ще і Казахстан ножа у спину встромив. Ну їм не в дивину. У них вже і орхоно-єнісейська писемність була, і уйгуриця, і арабське письмо, і кирилиця, а тепер латинка.

“Так це ж ми навчили московитів кирилиці! Вона наша! Як же від неї відцуратися?” А нумо почитаємо шосту скрєпу: чи не такі самі там формулювання?

Згідно однієї з теорій кириличне письмо було зроблене для поширення християнського віровчення серед слов’янського населення і впроваджувалося і в Болгарії, і в Моравії.

Ми так зараз воюємо за наш тисячолітній спадок, то чому ми не пригадаємо і візьмемось відвойовувати/відроджувати таки наш аж СЕМИ!!! тисячолітній дохристиянський спадок? Зараз би у нас був 7525 рік. Для прикладу: євреї святкували минулого жовтня Рош а-Шана (Новий рік) - 5777 рік. Радикальні мусульмани іранці святкують 2576 Новий Рік (Навруз), при тому що ісламський це лише 1438 рік. А ми таки свого дійсно відцуралися, то боремося за чуже...

“У нас же фонетичний правопис!” Ну не скажіть. А як же “дж” в слові бджола, або “дз” в слові дзвін і подібних до них. А “нь” в слові кінь — дві букви — один звук і т.д. Ну ж не повністю фонетичний...

Ясно, що це не повний список скрєп, але принаймні основні з них.

І тепер тест. Подивіться на пропонований список скрєп.

1. Канонічність Московського Патріархату

2. Святкування релігійних свят (за старим стилем за юліанським календарем разом з Москвою)

3. Женскій Дєнь — 8 Березня

4. Дєнь Пабєди

5. Совок і ностальгія за ним

6. Русскій язик

7. Кирилиця

І зізнайтеся чесно: Скількома скрєпами Вас Імперія тримає?