Хотілося б зняти рожеві окуляри з благодушних українськофілів, які все ще наївно вважають, що їх зрусифіковані співвітчизники раптом прозріють, усвідомлять і повернуться в українство.
Тому доведеться їх розчарувати. Історія нагадує, що новонавернені чи то в нову релігію, чи то в нову культуру з особливим завзяттям нищать свої колишні материнські. Згадаймо саксів, які довго противилися християнізації, зате потім вогнем і мечем християнізували своїх же родичів і сусідів. Так само і обрусілі інородці, про яких ще Лєнін казав: «відомо, що обрусілі інородці завжди пересолюють в частині істинно російського настрою».
Можна зробити таке припущення, що ці люди відчувають, що насправді вони – зрадники і це їх мучить. І муки ці закінчаться тоді, коли навколо них остаточно закріпиться їх нова релігія чи культура. І всі навколо будуть такими ж, як і вони, тоді їм ніхто нічого не закине.
Не раз чую сентенції на кшталт: то хай же в Україні залишається мовний статус-кво. Але популяризатори такої точки зору не розуміють, що обрусілі українці-малороси не можуть і не зможуть змиритися з недовершеністю трансформації саме через цю свою психологічну проблему: поки існує останній українськомовний українець, доти вони будуть відчувати неспокій, а значить будуть робити все можливе і неможливе, щоб процес русифікації України завершився остаточно і безповоротно...
Немає коментарів:
Дописати коментар