Хто насправді «раскачіваєт лодку»

Ні для кого не секрет, що 26 років тому Україна вийшла з-під прямого колоніального правління комуністичної Російської Імперії Федерації. Місцеві колонізатори і їх колаборанти, перелякані приходом до влади в Росії непевного для них Єльцина, дали наказ по своїй вертикалі на побудову незалежної країни Укрáіни, у якій їм би зручно і вільно жилося. Саме тому Україна ще й досі не позбавилася колоніалізму і … окупації. Тільки тепер її окупують нащадки окупантів і їх колаборанти.

Тому досить часто в сучасному українському суспільстві, коли хтось з аборигенів (я маю на увазі українськомовних українців) піднімає голос на захист своїх мовних прав, у відповідь звучить: «Не раскачівайте лодку!». Звичайно їм хочеться жити, так як вони і жили в останні роки радянської влади і вже 26 років у створеній ними незалежній державі.

Які наслідки можуть бути з цього небажання іти на поступки корінним жителям відомо з історії.

Якщо вам до душі більш кривавий варіант, то читайте про деколонізацію Тунісу чи Алжіру.

Але якщо ви бажаєте більш спокійного варіанту, то я б рекомендував вивчити досвід Канади. У якій зараз уживаються разом дві нації: англо-канадці і квебекці.

Я живу в провінції Онтаріо, де офіційна мова англійська. Декілька днів назад я був свідком, коли в одну установу по роботі з дітьми прийшла жінка з дітьми і почала розмовляти французькою. Тут французька мова, уточнюю – не мова провінції. Але реєстраторка без зайвих слів тут же перейшла на французьку і ця жінка вирішила всі свої питання. Реєстраторка не розповідала, про те, що у неї англомовна щелепа, яка не може вимовляти французькі звуки, не розповідала, про те, що не хоче «ковєркать» велику і могутню французьку мову, що мама її вчила лише англійської, що їй «удобнєй» говорити англійською, і тим більше вона не кликала свого чоловіка, щоб той з допомогою «вагомих аргументів» навчив, якою мовою треба наступний раз вести розмову в установі. Вона просто розмовляла, наскільки могла, французькою мовою. Так, її французька мова дуже далека від досконалості, але вона фахово обслужила клієнта, належно виконавши свою роботу.

З чого починається Канада?

Вона починається з закону, клерка, депутата.

Але вона також починається і з кожного громадянина.

І я, як громадянин Канади, роблю все можливе, щоб квебекці також могли себе добре почувати в нашій спільній країні. Я сам вивчаю французьку мову. Зараз мій рівень володіння нею А2. Мої ж діти відвідують французьку школу. Так, у мене також жахливий акцент у французькій мові, але не у моїх дітей. Недавно ми їхали у трамваї і познайомилися з уроженкою Швейцарії. Її рідна мова французька і моя донька розмовляла з нею … французькою. Наприкінці розмови швейцарка зауважила, що у моєї доньки ідеальна французька мова і вимова. Я тішуся, що у моїх дітей щелепа на місці, і їм вже зараз удобнєє говорити на будь-якій з трьох мов, чи то англійською, чи то французькою, чи то українською. Вони також можуть ними читати і писати. І серед дітей моїх друзів-емігрантів тієї самої хвилі еміграції, що і я, таких чи не більше половини. Ми не хочемо потрясінь в одній з найбільш благополучних країн світу Канаді.

Взагалі в Торонто більше 50 відсотків жителів – емігранти. Тому тут, як мінімум люди володіють двома мовами – батьківською і англійською. Але я особисто знаю дуже багатьох людей, які тут вивчили ще і французьку. А якщо батько і мати різномовні, то є діти, які розмовляють і чотирма мовами. Ось яскравий приклад – мій сусід з Парагваю. Його діти розмовляють, іспанською – мовою батька, гуарані – мовою матері, англійською – мовою навколишніх людей, французькою – мовою школи, в яку вони ходять. Інший приклад, моя співробітниця, родом із В’єтнаму. Її старший син розмовляє англійською, в’єтнамською, французькою (бо В’єтнам був колись колонією Франції і там ще досі багато людей, які володіють французькою, як і сім’я моєї співробітниці), і … польською!!! (вона вчилася в Польщі, захистила у Варшаві докторську дисертацію, син ходив там до польської школи, що продовжує робити і тут в Торонто). В Торонто він виграв змагання на найкраще знання польської мови. Виграв від поляків з діда-прадіда!!! І таких прикладів безліч!

Так що «Нє раскачівайтє лодку!» - це насправді бажання зберегти свою колоніальну зверхність, законсервувати нерівноправність аборигенів і колонізаторів.

Тепер ви знаєте, хто розхитує човна!

Пізнавальний тест для самоусвідомлення русскомірскості

Cożen v Ucrainé je sovcom, pitanea lisse na scólcó?
(Demetrios Polumjar)

Я б розширив формулювання подане у епіграфі: Кожен в Україні є шматком Русского Міра, питання лише на скільки… А все тому, що та незалежність прийшла абсолютно несподівано: ще 26 років тому Україна була колонією комуністичної Російської Імперії і комуністи України, перелякані приходом непевного для них Єльцина, дали наказ по своїй вертикалі на побудову комуністичного заповідника в одній окремо взятій країні Україні. Ця їхня ініціатива збіглася з бажанням незалежності у свідомих українців. Але деокуповуватися ці комуняки і їх прихвостні ніколи і ніяк не збиралися...

Переважна більшість з вас же, мої фейсбучні друзі, хотіла би щоб Україна була незалежною державою.

Але для того, щоб побудувати справді незалежну від Росії Україну ми повинні кардинально відрізнятися від своєї сусідки. У нас все (або якомога більше) повинно бути відмінним. І навпаки, чим більше у нас спільного (і навіть схожого) тим більше з’являється притягальних сил, здатних затягнути нас назад в російське колоніальне майбутнє.

Тому роблячи у своєму житті ті чи інші вчинки ви повинні перш за все періодично (якщо не постійно) себе запитувати:

«Чи я поступаю так само як поступають в Росії, чи ні? І чи я ставлюся до тих чи інших речей, явищ, дій чи осіб так, як в Росії, чи ні?»

Якщо відповідь ТАК, то:

«Я частина Русского Міра і це моя цеглинка у відбудову Російської Імперії».

А тепер спробуйте визначити своє ставлення до таких речей, явищ, дій чи осіб:

1. Вживання російської мови – 200 очок

2. Московська Православна Церква (Українська Православна Церква Московського Патріархату) – 100 очок

3. Юліанський календар (старий стиль) – 10 очок

4. Дід Мороз і Снігуронька – 3 очка

5. Свято 8 Березня – 2 очка

6. День космонавтики – 1 очко

7. День Побєди – 25 очок

8. Безсмертний полк – 25 очок

9. Геогріївска стрічка – 25 очок

10. Гагарін – 5 очок

11. В.Висоцький – 15 очок

12. Сталін – 25 очок

13. Жуков – 15 очок

14. Булгаков – 10 очок

15. Російська і російськомовна попса – 10 очок

16. Російський тюремний шансон – 10 очок

17. Радянські, російські і російськомовні фільми – 10 очок

18. Цитати з російських і радянських фільмів – 10 очок

19. Російське телебачення – 10 очок

20. Перепости в соціальних мережах російськомовного матеріалу – 150 очок

21. Висловлювання, що в Радянському Союзі було краще – 10 очок

22. Кирилиця – 10 очок

Полічіть кількість позитивних відповідей на запитання. Якщо у Вас:

691 очок – Ви активний і послідовний учасник Русского Міра, активний відбудовник Російської Імперії.

500-690 очок – Ви стійкий і активний учасник Русского Міра, пасивний відбудовник Російської Імперії.

171-499 очок – Ви звичайний учасник Русского Міра, схильний до спалахів активності.

22-170 очок – Ви пасивний учасник Русского Міра.

2-21 – Ви латентний москвофіл.

1 очко – Ви романтик.

0 очок – Ви дійсно свідомий будівничий незалежної України, вільної від Русского Міра

Цей тест можна використати для позиціонування будь-якого політика чи навіть простої людини, визначити куди вона веде і фундамент якої країни вона закладає.

Дорогі друзі, радий буду за будь-які ваші думки і побажання для покращення тесту!

В.Висоцький як комплексна совково-імперська скрєпа.

«Tempŏra mutantur et nos mutamur in illіs», - казали латиняни. Що значить: «Часи змінюються і ми змінюємося разом з ними».

Часи змінилися і усвідомлення соборності для українців мало би також радикально змінитися! Але ж не змінилося! Як так? Та це не тема цього поста, я пояснив це в раніших.

Так самісінько і Володимир Висоцький: він для мене і для моїх однолітків був живим протестом і викривальником недоліків совєцького ладу. Так було. Але зараз його роль для незалежної України стала кардинально іншою.

Спробуємо з цим розібратися:

По перше, слухаючи його ми повертаємося до совкової музичної культури, типу «стариє пєсні о главном», і ця культура сама по собі є ностальгічною совковою скрєпою про «прєкрасноє прошлоє».

По друге, він співав російською мовою, а російська мова сама по собі є самою головною імперською скрєпою, а зараз ще й мовою агресора.

По третє, у Висоцького багато пісень про Велику Вітчизняну війну (хоча насправді це просто вихоплений часовий відрізок із ІІ Світової війни), які підживляють совєцько-російський міф про справедливу визвольну війну, хоча це була війна двох диктаторів – совєцько-російська скрепа. На зміну німецько-нацистським окупантам знову прийшли російсько-комуністичні.

По четверте, знаючи, що він в піснях критикував тодішню реальність, у молоді, яка нічого не знає про совєцькі часи, складається хибне враження, що в ті часи було відносно демократичне суспільство і критика була звичайним явищем. Це робить знову совєцький період привабливим і бажаним – совкова скрєпа. А насправді, лише йому це дозволялося. Українці б за таке зразу ж відправлялися в Сибір.

По п’яте, його персонаж з кінематографу Глєб Жиглов героїзує початки побудови Совєцької держави. А це чи не найбільш кривавий період історії – совково-революційна скрєпа. Вже краще дивиться «Жила́-била́ одна́ ба́ба» Андрєя Смірнова з Алєксєєм Сєребряковим в головній ролі, та і то лиш для тих хто цікавиться історією і хоче собі уявити, як це було насправді.

По шосте, у 2010 році було проведено опитування серед росіян «кумир ХХ століття» і Висоцький зайняв друге місце після Гагаріна. Якщо українець визнає Висоцького кумиром, то він зрівнюється з росіянами: спільний герой – очевидна імперська скрєпа. Це і Путін чудово розуміє, тому саме в ці дні він і відвідує його музей .

Як на мене, найкраще про Висоцького сказав Сергій Кропива: «"Дисидент" Висоцький прекрасно вписався в сучасний православно-чекістський пантеон, бо ще раніше, за свого життя, убгав у свою творчість і примирив усі антиномії русского міра, який постійно міняє личини, але не міняє своєї антилюдської природи. Він оспівав росію червону і білу, петровську й допетровську, безбожну й православну, кримінальну й законопослушну, п'яну і тверезу; він найактивнішим чином докладався до створення культу ВОВ, який нині є стрижнем експансіоністської політики РФ - черниє бушлати нє вєрнулісь із боя, штоб солнце взошло на вастокє, штоб салдати группи центр нє тапталі нємєцкім сапагом укрАінскую зємлю (іш чаво удумалі) - тому його любили і комуняки й біляки, і зеки і вертухаї, і фронтовики й тилові щурі, і чекісти й дисиденти, і антисеміти й російські євреї, і прораби й доценти з кандидатами... Він своєю творчістю обійняв і об'єднав увесь русскій мір, створив для нього універсальну "точку зборки", щоб він не розлітався "вдризґ".

Не наш це кумир, не наш…»

І на довершення. 

Кажуть: «Щó ви боретеся з мертвим?»

А ви не звернули увагу, що з Бендерою боролися за його життя, боролися і після смерті. А зараз ще сильніше, ніж навіть коли він був живий. Причому зараз вже не тільки Росія, а й Польща, і можливо увесь Євросоюз підключиться…

Думайте!

Українська майже фонетична латинка

Вимога до створення української латинки викликана рухом України у бік прогресу, прагненням до возз’єднання з сім’єю європейських народів і загальнолюдських цінностей, намаганням подолати вплив колишньої імперської московської метрополії. Власне кажучи на пострадянському просторі з 15 республік з кириличним алфавітом крім Росії залишаються всього лише чотири країни – Киргизстан, Таджикистан, Білорусь і Україна. Слід зауважити, що Таджикистан і Киргизстан з 1928 по 1940 послуговувалися латинською абеткою, а Білорусь – з XVI до початку ХХ століття.

Дивлячись на сьогоднішню українську владу стає зрозумілим, що дуже малоймовірно, щоб ця влада розробила і впровадила українську латинку. Ще М.Ганді сказав: "Інтелігенція, вихована колонізаторами, є ворогом свого народу". В Україні зараз при владі нащадки колонізаторів і їх колаборантів, тому ми ще і досі спостерігаємо засилля російського продукту на телеканалах і засобах масової інформації, якими вони володіють.

Коли мова заходить про українську латинку часто чуються крики: «Не чіпайте українську мову!». По-перше, насправді введення латинки найбільше бояться явні і латентні прихильники «русскава міра», так як вони прекрасно розуміють, що така зміна розвертає вектор українських устремлінь в протилежну сторону від Москви.

А, по-друге, багато людей не знають, що кирилиця і українська мова – це не одне і те ж саме. Мову можна записувати будь-якою системою знаків. Наприклад в Білорусі майже чотири століття паралельно була у вжитку як білоруська кирилиця, так і білоруська латинка, і навіть білоруська арабська в’язь. Але люди розмовляли між собою білоруською мовою і могли вести запис будь-якою з цих трьох абеток. (І тільки при колоніальній совєцькій владі республіка остаточно була переведена на кирилицю, як і більшість автономних республік в Радянському Союзі, щоб полегшити і прискорити асиміляцію етносів, які через кирилицю мали легше засвоювати російську мову і вливатися в «русскій міръ»). Так само і українська мова: якою б абеткою ми її не записували від того вона не постраждає, а скоріше всього навіть виграє. Українці будуть краще розуміти європейців та американців, і ні для кого не секрет, що «латинський алфавіт сьогодні … - це фундаментальний лінгвістичний елемент технологічного прогресу,алфавіт технологій». 

Для впровадження латинки залишається чи не єдиний шлях – шлях знизу, коли українці самі почнуть більше використовувати латинку в побуті. Тоді це може викликати зміни і у масштабах української держави. З іншого боку наші громадяни по своїй суті дуже консервативні. Повинні трапитися серйозні потрясіння, щоб люди пішли на якісь зміни. Прикладом цього є, зокрема, відмова святкувати Дєнь Защітніка Отєчества. Але для цього мусіла розпочатися російсько-українська війна. І навіть вона не призвела до відмови від використання в спілкуванні російської мови, відмови від перегляду російських серіалів і слухання російської попси, відмови від святкування інших совєцьких свят, відмови від російського церковного календаря чи відмови від відвідування Московської церкви. Так само люди не готові відмовитися від кирилиці, яка фактично стала також однією з імперських скрєп. Та ентузіасти і молоді прогресивно налаштовані люди вже ідуть шляхом вживання в повсякденному житті української латинки, зростає кількість таких людей, з’являються блоги і цілі сайти в Інтернеті латинкою, друкуються книги.

Але щоб цей процес став масовим – латинка має бути максимально інтуїтивно зрозумілою для людей на підставі їхнього попереднього досвіду з іншими мовами, які мають латинські абетки. В одному з моїх недавніх блогів (https://ukrainiany.blogspot.com/2017/12/blog-post.html) було встановлено, що українці найкраще знайомі з англійською латинкою і частково з польською. Плюс до цього слід додати, що школярі в українських школах на уроках математики, хімії і фізики в тій чи іншій мірі знайомляться з латинською абеткою. Виходячи з цих міркувань слід і розробляти українську латинку, яка не вимагала би надто великих зусиль для прочитання тексту і була проста і легка для запису мови.

Практика впровадження латинських абеток в країнах на пострадянському просторі показує, що ті в більшості випадків впроваджували латинки без диграфів і застосовували фонетичний підхід при розробці своїх латинок.

Великим плюсом української мови в порівнянні з російською, а тим більше з мовами романо-германської групи є те, що в українській мові майже фонетичний запис звуків. Тому впроваджуючи латинку бажано було б досягнути ще більшої адекватності запису мови до її звучання.

Виходячи з таких міркувань нижче подано варіант української латинки з діакритичними знаками

Українська латинка з діакритичними знаками

Українська латинка	Українська кирилиця	Звідки взято: 1 – англійська 2 – польська 3 – класична латинська абетка 4 – IPA (Міжнаро́дний фонети́чний алфаві́т)
Aa	А	2, 3, 4
Bb	Б	1, 2, 3, 4
Cc	Ц	1, 3*
Čč	Ч	**
Dd	Д	1, 2, 3, 4
Đđ	Дз	***
Ee	Е	1, 2, 3, 4
Ff	Ф	1, 2, 3, 4
Gg	Ґ	1, 2, 3, 4
Hh	Г	4****
İi	І	2, 3, 4
ı	И	*****
Jj	Дж	1
Kk	К	1, 2, 3, 4
Ll	Л	1, 2, 3, 4
Mm	М	1, 2, 3, 4
Nn	Н	1, 2, 3, 4
Oo	О	1, 2, 3, 4
Pp	П	1, 2, 3, 4
Qq	Для іншомовних слів	1, 3
Rr	Р	1, 2, 3, 4
Ss	С	1, 2, 3, 4
Šš	Ш	**
Tt	Т	1, 2, 3, 4
Uu	У	2, 3, 4
Vv	В	1, 3
Ww	Для іншомовних слів	1, 2, 3
Xx	Х	4
Yy	Й	1
Zz	З	1, 2, 3, 4
Žž	Ж	**

*C – взято з польської мови, зважаючи також на поширеність цієї букви для позначення звука /ц/ в слов’янських та балтійських мовах, угорській, албанській та естонській, а також частково в німецькій та класичній латині. Українці також читають цю букву як /це/ в алгебрі та інших шкільних предматах, а також в шахах, де використовується назва букви, що взята з латинської абетки.

**Č, Š, Ž – ці графеми вибрано тому, що такі самі літери існують у чеській, словацькій, сербській, хорватській, чорногорській, македонській та інших мовах і позначають ті самі звуки /ж/, /ч/, /ш/ та легко і однозначно прочитуються українцями.

***Đ – вибрано з огляду на те, що Ż чи Ƶ сприймаються більше як Ж.

****H – взято з IPA, а також ця літера звучить як /г/ в чеській, словацькій, фінській, угорській, есперанто, австралійській англійській, голландській, словенській, зулуській мовах і в білоруській латинці.

*****ı – для позначення звука /И/ надано перевагу <і> без крапки, як в турецькій мові, для полегшення вигляду запису, оскільки буква <и> досить часто вживається в українській мові.

Буква Щ, позначає два звуки /ш/ і /ч/ і записується двома буквами /š/ і /č/.

М’які приголосні позначаються акутом над ними.

Якщо після приголосної іде буква <i>, то м’якість приголосної акутом над приголосною не позначається: simya, pivdeń, riveń.

При подвоєнні приголосних знак пом’якшення акут ставиться лише на останній приголосній в подвоєнні: rilľa, znanńa, zıtťa.

Йотовані голосні записуються відповідно

Я	Ya
Є	Ye
Ї	Yi
Ю	Yu

Приклади текстів.

Vičnıj revoľucioner

(I.Franko)

Vičnıj revoľucioner
Dux, ščo tilo rve do boyu,
Rve za postup, ščasťa y voľu,—
Vin žıve, vin šče ne vmer.
Ni popivśkiyi torturı,
Ni ťuremni carśki murı,
Ani viyśka muštrovani,
Ni harmatı lashtovani,
Ni špionśke remeslo
V hrib joho šče ne zvelo.

V kazemati

(T.H.Ševčenko)

Sadok vıshnevıy kolo xatı,
Xrušči nad vıšńamı huduť,
Pluhatari z pluhamı yduť,
Spivayuť iduchı divčata,
A materi večeŕať žduť.

Simya večeŕa kolo xatı,
Večirńa zirońka vstaye.
Dočka večeŕať podaye,
A matı xoče naučatı,
Tak soloveyko ne daye.

Poklala matı kolo xatı
Maleńkıx ditočok svoyix;
Sama zasnula kolo yix.
Zatıxlo vse, tiľko divčata
Ta soloveyko ne zatıx.

Skoromovka

Jmiľ na skľanku z jemom siv,
Heđʹ do ńoho pidletiv,
I đvinka pishla rozmova.
Pershım heđʹ promovıv slovo:
"Ščo, solodkıy jem iz hrushkı?"
"Zyim yoho ya samotužkı!"
Jmilʹ đıžčav, ščo bulo sılı,
Pokı skľanku ne zakrılı.

У випадку, коли ж на комп’ютері немає української латинської розкладки клавіатури можна запропонувати варіант української латинки без діакритичних знаків.

Українська латинка без діакритичних знаків	Українська кирилиця	Звідки взято: 1 – англійська 2 – польська 3 – класична латинська абетка 4 – IPA
Aa	А	2, 3, 4
Bb	Б	1, 2, 3, 4
Cc Ch ch	Ц Ч	^ 1
Dd Dz	Д Дз	1, 2, 3, 4 поєднання двох літер <d> і <z>
Ee	Е	1, 2, 3, 4
Ff	Ф	1, 2, 3, 4
Gg	Ґ	1, 2, 3, 4
Hh	Г	^
İi i’	І И	2, 3, 4 з казахської латинської абетки
Jj	Дж	1
Kk	К	1, 2, 3, 4
Ll	Л	1, 2, 3, 4
Mm	М	1, 2, 3, 4
Nn	Н	1, 2, 3, 4
Oo	О	1, 2, 3, 4
Pp	П	1, 2, 3, 4
Qq	Для іншомовних слів	1, 3
Rr	Р	1, 2, 3, 4
Ss Sh sh	С Ш	1, 2, 3, 4 1
Tt	Т	1, 2, 3, 4
Uu	У	2, 3, 4
Vv	В	1, 3
Ww	Для іншомовних слів	1, 2, 3
Xx	Х	4
Yy	Й	1
Zz Zh zh	З Ж	1, 2, 3, 4 ^^

^ - див. пояснення до Української латинки з діакритичними знаками

^^Zh – взято з офіційної української транслітерації, яка є фактичною транслітерацією на англійську латинку. Такий самий варіант транслітерації літери <ж> прийнятий і для російської мови.

Буква Щ, позначає два звуки /ш/ і /ч/ і записується двома диграфами /Sh/ і /Ch/ – Shch.

Приклад тексту з застосуванням української латинки без діакритичних знаків.

Vichni’j revol’ucioner

(I.Franko)

Vichni’j revol’ucioner
Dux, shcho tilo rve do boyu,
Rve za postup, shchast’a y vol’u,—
Vin zhi’ve, vin shche ne vmer.
Ni popivs’kiyi torturi’,
Ni t’uremni cars’ki muri’,
Ani viys’ka mushtrovani,
Ni harmati’ lashtovani,
Ni shpions’ke remeslo
V hrib yoho shche ne zvelo.