Хто насправді «раскачіваєт лодку»

Ні для кого не секрет, що 26 років тому Україна вийшла з-під прямого колоніального правління комуністичної Російської Імперії Федерації. Місцеві колонізатори і їх колаборанти, перелякані приходом до влади в Росії непевного для них Єльцина, дали наказ по своїй вертикалі на побудову незалежної країни Укрáіни, у якій їм би зручно і вільно жилося. Саме тому Україна ще й досі не позбавилася колоніалізму і … окупації. Тільки тепер її окупують нащадки окупантів і їх колаборанти.

Тому досить часто в сучасному українському суспільстві, коли хтось з аборигенів (я маю на увазі українськомовних українців) піднімає голос на захист своїх мовних прав, у відповідь звучить: «Не раскачівайте лодку!». Звичайно їм хочеться жити, так як вони і жили в останні роки радянської влади і вже 26 років у створеній ними незалежній державі.

Які наслідки можуть бути з цього небажання іти на поступки корінним жителям відомо з історії.

Якщо вам до душі більш кривавий варіант, то читайте про деколонізацію Тунісу чи Алжіру.

Але якщо ви бажаєте більш спокійного варіанту, то я б рекомендував вивчити досвід Канади. У якій зараз уживаються разом дві нації: англо-канадці і квебекці.

Я живу в провінції Онтаріо, де офіційна мова англійська. Декілька днів назад я був свідком, коли в одну установу по роботі з дітьми прийшла жінка з дітьми і почала розмовляти французькою. Тут французька мова, уточнюю – не мова провінції. Але реєстраторка без зайвих слів тут же перейшла на французьку і ця жінка вирішила всі свої питання. Реєстраторка не розповідала, про те, що у неї англомовна щелепа, яка не може вимовляти французькі звуки, не розповідала, про те, що не хоче «ковєркать» велику і могутню французьку мову, що мама її вчила лише англійської, що їй «удобнєй» говорити англійською, і тим більше вона не кликала свого чоловіка, щоб той з допомогою «вагомих аргументів» навчив, якою мовою треба наступний раз вести розмову в установі. Вона просто розмовляла, наскільки могла, французькою мовою. Так, її французька мова дуже далека від досконалості, але вона фахово обслужила клієнта, належно виконавши свою роботу.

З чого починається Канада?

Вона починається з закону, клерка, депутата.

Але вона також починається і з кожного громадянина.

І я, як громадянин Канади, роблю все можливе, щоб квебекці також могли себе добре почувати в нашій спільній країні. Я сам вивчаю французьку мову. Зараз мій рівень володіння нею А2. Мої ж діти відвідують французьку школу. Так, у мене також жахливий акцент у французькій мові, але не у моїх дітей. Недавно ми їхали у трамваї і познайомилися з уроженкою Швейцарії. Її рідна мова французька і моя донька розмовляла з нею … французькою. Наприкінці розмови швейцарка зауважила, що у моєї доньки ідеальна французька мова і вимова. Я тішуся, що у моїх дітей щелепа на місці, і їм вже зараз удобнєє говорити на будь-якій з трьох мов, чи то англійською, чи то французькою, чи то українською. Вони також можуть ними читати і писати. І серед дітей моїх друзів-емігрантів тієї самої хвилі еміграції, що і я, таких чи не більше половини. Ми не хочемо потрясінь в одній з найбільш благополучних країн світу Канаді.

Взагалі в Торонто більше 50 відсотків жителів – емігранти. Тому тут, як мінімум люди володіють двома мовами – батьківською і англійською. Але я особисто знаю дуже багатьох людей, які тут вивчили ще і французьку. А якщо батько і мати різномовні, то є діти, які розмовляють і чотирма мовами. Ось яскравий приклад – мій сусід з Парагваю. Його діти розмовляють, іспанською – мовою батька, гуарані – мовою матері, англійською – мовою навколишніх людей, французькою – мовою школи, в яку вони ходять. Інший приклад, моя співробітниця, родом із В’єтнаму. Її старший син розмовляє англійською, в’єтнамською, французькою (бо В’єтнам був колись колонією Франції і там ще досі багато людей, які володіють французькою, як і сім’я моєї співробітниці), і … польською!!! (вона вчилася в Польщі, захистила у Варшаві докторську дисертацію, син ходив там до польської школи, що продовжує робити і тут в Торонто). В Торонто він виграв змагання на найкраще знання польської мови. Виграв від поляків з діда-прадіда!!! І таких прикладів безліч!

Так що «Нє раскачівайтє лодку!» - це насправді бажання зберегти свою колоніальну зверхність, законсервувати нерівноправність аборигенів і колонізаторів.

Тепер ви знаєте, хто розхитує човна!