Українська майже фонетична латинка

Вимога до створення української латинки викликана рухом України у бік прогресу, прагненням до возз’єднання з сім’єю європейських народів і загальнолюдських цінностей, намаганням подолати вплив колишньої імперської московської метрополії. Власне кажучи на пострадянському просторі з 15 республік з кириличним алфавітом крім Росії залишаються всього лише чотири країни – Киргизстан, Таджикистан, Білорусь і Україна. Слід зауважити, що Таджикистан і Киргизстан з 1928 по 1940 послуговувалися латинською абеткою, а Білорусь – з XVI до початку ХХ століття.

Дивлячись на сьогоднішню українську владу стає зрозумілим, що дуже малоймовірно, щоб ця влада розробила і впровадила українську латинку. Ще М.Ганді сказав: "Інтелігенція, вихована колонізаторами, є ворогом свого народу". В Україні зараз при владі нащадки колонізаторів і їх колаборантів, тому ми ще і досі спостерігаємо засилля російського продукту на телеканалах і засобах масової інформації, якими вони володіють.

Коли мова заходить про українську латинку часто чуються крики: «Не чіпайте українську мову!». По-перше, насправді введення латинки найбільше бояться явні і латентні прихильники «русскава міра», так як вони прекрасно розуміють, що така зміна розвертає вектор українських устремлінь в протилежну сторону від Москви.

А, по-друге, багато людей не знають, що кирилиця і українська мова – це не одне і те ж саме. Мову можна записувати будь-якою системою знаків. Наприклад в Білорусі майже чотири століття паралельно була у вжитку як білоруська кирилиця, так і білоруська латинка, і навіть білоруська арабська в’язь. Але люди розмовляли між собою білоруською мовою і могли вести запис будь-якою з цих трьох абеток. (І тільки при колоніальній совєцькій владі республіка остаточно була переведена на кирилицю, як і більшість автономних республік в Радянському Союзі, щоб полегшити і прискорити асиміляцію етносів, які через кирилицю мали легше засвоювати російську мову і вливатися в «русскій міръ»). Так само і українська мова: якою б абеткою ми її не записували від того вона не постраждає, а скоріше всього навіть виграє. Українці будуть краще розуміти європейців та американців, і ні для кого не секрет, що «латинський алфавіт сьогодні … - це фундаментальний лінгвістичний елемент технологічного прогресу,алфавіт технологій». 

Для впровадження латинки залишається чи не єдиний шлях – шлях знизу, коли українці самі почнуть більше використовувати латинку в побуті. Тоді це може викликати зміни і у масштабах української держави. З іншого боку наші громадяни по своїй суті дуже консервативні. Повинні трапитися серйозні потрясіння, щоб люди пішли на якісь зміни. Прикладом цього є, зокрема, відмова святкувати Дєнь Защітніка Отєчества. Але для цього мусіла розпочатися російсько-українська війна. І навіть вона не призвела до відмови від використання в спілкуванні російської мови, відмови від перегляду російських серіалів і слухання російської попси, відмови від святкування інших совєцьких свят, відмови від російського церковного календаря чи відмови від відвідування Московської церкви. Так само люди не готові відмовитися від кирилиці, яка фактично стала також однією з імперських скрєп. Та ентузіасти і молоді прогресивно налаштовані люди вже ідуть шляхом вживання в повсякденному житті української латинки, зростає кількість таких людей, з’являються блоги і цілі сайти в Інтернеті латинкою, друкуються книги.

Але щоб цей процес став масовим – латинка має бути максимально інтуїтивно зрозумілою для людей на підставі їхнього попереднього досвіду з іншими мовами, які мають латинські абетки. В одному з моїх недавніх блогів (https://ukrainiany.blogspot.com/2017/12/blog-post.html) було встановлено, що українці найкраще знайомі з англійською латинкою і частково з польською. Плюс до цього слід додати, що школярі в українських школах на уроках математики, хімії і фізики в тій чи іншій мірі знайомляться з латинською абеткою. Виходячи з цих міркувань слід і розробляти українську латинку, яка не вимагала би надто великих зусиль для прочитання тексту і була проста і легка для запису мови.

Практика впровадження латинських абеток в країнах на пострадянському просторі показує, що ті в більшості випадків впроваджували латинки без диграфів і застосовували фонетичний підхід при розробці своїх латинок.

Великим плюсом української мови в порівнянні з російською, а тим більше з мовами романо-германської групи є те, що в українській мові майже фонетичний запис звуків. Тому впроваджуючи латинку бажано було б досягнути ще більшої адекватності запису мови до її звучання.

Виходячи з таких міркувань нижче подано варіант української латинки з діакритичними знаками

Українська латинка з діакритичними знаками

Українська латинка	Українська кирилиця	Звідки взято: 1 – англійська 2 – польська 3 – класична латинська абетка 4 – IPA (Міжнаро́дний фонети́чний алфаві́т)
Aa	А	2, 3, 4
Bb	Б	1, 2, 3, 4
Cc	Ц	1, 3*
Čč	Ч	**
Dd	Д	1, 2, 3, 4
Đđ	Дз	***
Ee	Е	1, 2, 3, 4
Ff	Ф	1, 2, 3, 4
Gg	Ґ	1, 2, 3, 4
Hh	Г	4****
İi	І	2, 3, 4
ı	И	*****
Jj	Дж	1
Kk	К	1, 2, 3, 4
Ll	Л	1, 2, 3, 4
Mm	М	1, 2, 3, 4
Nn	Н	1, 2, 3, 4
Oo	О	1, 2, 3, 4
Pp	П	1, 2, 3, 4
Qq	Для іншомовних слів	1, 3
Rr	Р	1, 2, 3, 4
Ss	С	1, 2, 3, 4
Šš	Ш	**
Tt	Т	1, 2, 3, 4
Uu	У	2, 3, 4
Vv	В	1, 3
Ww	Для іншомовних слів	1, 2, 3
Xx	Х	4
Yy	Й	1
Zz	З	1, 2, 3, 4
Žž	Ж	**

*C – взято з польської мови, зважаючи також на поширеність цієї букви для позначення звука /ц/ в слов’янських та балтійських мовах, угорській, албанській та естонській, а також частково в німецькій та класичній латині. Українці також читають цю букву як /це/ в алгебрі та інших шкільних предматах, а також в шахах, де використовується назва букви, що взята з латинської абетки.

**Č, Š, Ž – ці графеми вибрано тому, що такі самі літери існують у чеській, словацькій, сербській, хорватській, чорногорській, македонській та інших мовах і позначають ті самі звуки /ж/, /ч/, /ш/ та легко і однозначно прочитуються українцями.

***Đ – вибрано з огляду на те, що Ż чи Ƶ сприймаються більше як Ж.

****H – взято з IPA, а також ця літера звучить як /г/ в чеській, словацькій, фінській, угорській, есперанто, австралійській англійській, голландській, словенській, зулуській мовах і в білоруській латинці.

*****ı – для позначення звука /И/ надано перевагу <і> без крапки, як в турецькій мові, для полегшення вигляду запису, оскільки буква <и> досить часто вживається в українській мові.

Буква Щ, позначає два звуки /ш/ і /ч/ і записується двома буквами /š/ і /č/.

М’які приголосні позначаються акутом над ними.

Якщо після приголосної іде буква <i>, то м’якість приголосної акутом над приголосною не позначається: simya, pivdeń, riveń.

При подвоєнні приголосних знак пом’якшення акут ставиться лише на останній приголосній в подвоєнні: rilľa, znanńa, zıtťa.

Йотовані голосні записуються відповідно

Я	Ya
Є	Ye
Ї	Yi
Ю	Yu

Приклади текстів.

Vičnıj revoľucioner

(I.Franko)

Vičnıj revoľucioner
Dux, ščo tilo rve do boyu,
Rve za postup, ščasťa y voľu,—
Vin žıve, vin šče ne vmer.
Ni popivśkiyi torturı,
Ni ťuremni carśki murı,
Ani viyśka muštrovani,
Ni harmatı lashtovani,
Ni špionśke remeslo
V hrib joho šče ne zvelo.

V kazemati

(T.H.Ševčenko)

Sadok vıshnevıy kolo xatı,
Xrušči nad vıšńamı huduť,
Pluhatari z pluhamı yduť,
Spivayuť iduchı divčata,
A materi večeŕať žduť.

Simya večeŕa kolo xatı,
Večirńa zirońka vstaye.
Dočka večeŕať podaye,
A matı xoče naučatı,
Tak soloveyko ne daye.

Poklala matı kolo xatı
Maleńkıx ditočok svoyix;
Sama zasnula kolo yix.
Zatıxlo vse, tiľko divčata
Ta soloveyko ne zatıx.

Skoromovka

Jmiľ na skľanku z jemom siv,
Heđʹ do ńoho pidletiv,
I đvinka pishla rozmova.
Pershım heđʹ promovıv slovo:
"Ščo, solodkıy jem iz hrushkı?"
"Zyim yoho ya samotužkı!"
Jmilʹ đıžčav, ščo bulo sılı,
Pokı skľanku ne zakrılı.

У випадку, коли ж на комп’ютері немає української латинської розкладки клавіатури можна запропонувати варіант української латинки без діакритичних знаків.

Українська латинка без діакритичних знаків	Українська кирилиця	Звідки взято: 1 – англійська 2 – польська 3 – класична латинська абетка 4 – IPA
Aa	А	2, 3, 4
Bb	Б	1, 2, 3, 4
Cc Ch ch	Ц Ч	^ 1
Dd Dz	Д Дз	1, 2, 3, 4 поєднання двох літер <d> і <z>
Ee	Е	1, 2, 3, 4
Ff	Ф	1, 2, 3, 4
Gg	Ґ	1, 2, 3, 4
Hh	Г	^
İi i’	І И	2, 3, 4 з казахської латинської абетки
Jj	Дж	1
Kk	К	1, 2, 3, 4
Ll	Л	1, 2, 3, 4
Mm	М	1, 2, 3, 4
Nn	Н	1, 2, 3, 4
Oo	О	1, 2, 3, 4
Pp	П	1, 2, 3, 4
Qq	Для іншомовних слів	1, 3
Rr	Р	1, 2, 3, 4
Ss Sh sh	С Ш	1, 2, 3, 4 1
Tt	Т	1, 2, 3, 4
Uu	У	2, 3, 4
Vv	В	1, 3
Ww	Для іншомовних слів	1, 2, 3
Xx	Х	4
Yy	Й	1
Zz Zh zh	З Ж	1, 2, 3, 4 ^^

^ - див. пояснення до Української латинки з діакритичними знаками

^^Zh – взято з офіційної української транслітерації, яка є фактичною транслітерацією на англійську латинку. Такий самий варіант транслітерації літери <ж> прийнятий і для російської мови.

Буква Щ, позначає два звуки /ш/ і /ч/ і записується двома диграфами /Sh/ і /Ch/ – Shch.

Приклад тексту з застосуванням української латинки без діакритичних знаків.

Vichni’j revol’ucioner

(I.Franko)

Vichni’j revol’ucioner
Dux, shcho tilo rve do boyu,
Rve za postup, shchast’a y vol’u,—
Vin zhi’ve, vin shche ne vmer.
Ni popivs’kiyi torturi’,
Ni t’uremni cars’ki muri’,
Ani viys’ka mushtrovani,
Ni harmati’ lashtovani,
Ni shpions’ke remeslo
V hrib yoho shche ne zvelo.